головуючого: Полякова Б. М., суддів: Коваленка В. М. Короткевича О. Є. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБМТК "ЛІВ ЕЛЕКТРА УКРАЇНА" на постанову та ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року Господарського суду Вінницької області від 31.08.2012 року у справі № 5/37/2012/5003 за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБМТК "ЛІВ ЕЛЕКТРА УКРАЇНА" про банкрутство в судовому засіданні взяли участь представники:

не з'явились

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.08.2012 року за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБМТК "ЛІВ ЕЛЕКТРА УКРАЇНА" порушено провадження у справі № 5/37/2012/5003 про його банкрутство.

31.08.2012 року ухвалою господарського суду Вінницької області припинено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБМТК "ЛІВ ЕЛЕКТРА УКРАЇНА".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року (головуючий суддя: Демидюк О. О., судді: Огороднік К. М., Бригинець Л. М.) ухвалу господарського суду Вінницької області від 31.08.2012 року у справі № 5/37/2012/5003 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБМТК "ЛІВ ЕЛЕКТРА УКРАЇНА" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати раніше прийняті рішення.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Закону про банкрутство основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство ознаками неплатоспроможності боржника є а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Частиною 5 статті 7 Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про його банкрутство стало виявлення факту загрози неплатоспроможності, тобто виконання грошових зобов'язань перед рядом кредиторів призведе до неможливості задоволення вимог інших кредиторів.

У підтвердження викладених обставин боржником були надані дані бухгалтерського обліку та кредитного договору, заборгованість за яким не оспорюються та становить 9 083 610, 12 грн.

У той же час положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство (2343-12) трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство (2343-12) , процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед банками, бюджетом, іншими кредиторами.

Отже на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози.

Однак, у даному випадку до заяви боржника не додані документи в підтвердження його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 3 статті 7 Закону про банкрутство (рішення суду про стягнення заборгованості, наказ на примусове виконання судового рішення, постанова про відкриття виконавчого провадження тощо). Такі документи повинні бути подані на момент звернення до суду з відповідною заявою та не можуть бути витребувані судом після проведення підготовчого засідання.

Викладене свідчить про те, що провадження у даній справі про банкрутство порушено судом першої інстанції без наявності правових підстав, з якими Закон про банкрутство (2343-12) пов'язує можливість такого порушення.

Таким чином встановивши обставини відсутності належних доказів в обґрунтування безспірності грошових вимог, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про необхідність припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБМТК "ЛІВ ЕЛЕКТРА УКРАЇНА".

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадку коли у встановленому законом порядку виявлено безспірність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено провадження у справі про банкрутство підприємств стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), як це передбачено п. 36 Постанови Пленуму Верховного суду України " Про судову практику в справах про банкрутство" за №15 від 18.12.2009 року (v0015700-09) .

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Вінницької області від 31.08.2012 року та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року у справі № 5/37/2012/5003 про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБМТК "ЛІВ ЕЛЕКТРА УКРАЇНА" постановлені у відповідності до вимог закону та фактичних обставин справи і підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 6, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБМТК "ЛІВ ЕЛЕКТРА УКРАЇНА" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 31.08.2012 року у справі № 5/37/2012/5003 залишити без змін.