Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб України", м. Київ на постанову від 19.09.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 5028/4/8б/2012 господарського суду Чернігівської областіза заявою голови ліквідаційної комісії дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Менське хлібоприймальне підприємство", м. Мена Чернігівської областідодочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Менське хлібоприймальне підприємство", м. Мена Чернігівської області про визнання банкрутом

в судовому засіданні взяв участь представник:

ДАК "Хліб України"Клименко Н.С., довір.,

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 28.05.2012 року порушено провадження у справі № 5028/4/8б/2012 про банкрутство дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Менське хлібоприймальне підприємство" (далі -Боржник, Підприємство) за заявою голови ліквідаційної комісії останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Чернігівської області від 14.06.2012 року (суддя - М.Г. Тимченко) Підприємство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено голову ліквідаційної комісії Минця О.В.

Не погодившись з цією постановою суду, Міністерство юстиції України (далі -Мін'юст) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Чернігівської області від 14.06.2012 року, а справу направити для подальшого розгляду до господарського суду Чернігівської області на стадію розпорядження майном.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року (головуючий суддя -Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Разіна Т.І.) апеляційну скаргу задоволено частково, постанову господарського суду Чернігівської області від 14.06.2012 року скасовано, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Державна акціонерна компанія "Хліб України" (далі -ДАК) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року, а постанову господарського суду Чернігівської області від 14.06.2012 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 5, 25, 51 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Визнаючи Боржника банкрутом, суд першої інстанції встановив, що власником Підприємства прийнято рішення про ліквідацію останнього, про це здійснено публікацію оголошення, здійснено інвентаризацію майна Боржника, а цілісний майновий комплекс останнього переданий за актом новоствореному державному підприємству, є проміжний баланс. Також, суд зазначив, що виявленого майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а досудова процедура банкрутства Підприємства по ст. 51 Закону про банкрутство дотримана.

Скасовуючи це рішення суду, апеляційний суд вказав що у Мін'юсту є право на оскарження рішень у даній справі, Боржник створений в результаті реорганізації державного підприємства зі збереженням ідентифікаційного коду, а також включений до переліку підприємств, що не підлягають приватизації, а від правопопередника до Боржника передано все майно та перейшли всі майнові права. Також апеляційний суд вказав, що норми ст. 51 Закону про банкрутство передбачають перехід до ліквідаційної процедури, що стосовно Боржника заборонено нормами ст. 5 Закону про банкрутство та ст. 214 Господарського кодексу України.

Заперечуючи вказані висновки апеляційного суду, скаржник зазначив, що рішення про ліквідацію Підприємства прийнято ДАК на виконання постанови Кабінету Міністрів України, досудова процедура ліквідації по ст. 51 Закону про банкрутство дотримана, а Боржник не є підприємством, що включений до переліку, згідно якого стосовно включених до нього підприємств встановлені обмеження, згідно ст. 5 вказаного закону, для ліквідації в примусовому порядку. Стаття 51 цього закону відноситься до примусових процедур банкрутства, а майно Боржника передано товариству, 100 % акцій якого належать державі. Також скаржник зазначив про неправомірне відновлення Мін'юсту строку на апеляційне оскарження.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені із невірним тлумаченням норм матеріального та процесуального права.

Так, стосовно останнього доводу скаржника -про процесуальні порушення при відновленні апеляційним судом строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду у даній справі, суд касаційної інстанції зазначає, що за приписами ст. 53 ГПК України може бути оскаржено ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку. Вказівок щодо права на оскарження ухвали про відновлення пропущеного процесуального строку вказана стаття, а також норми ст.ст. 93, 106 ГПК України не містять.

Щодо інших заперечень слід вказати на таке.

Так, дійсно, за приписами норм абзацу 2 ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство, повноваження приймати рішення про ліквідацію боржника належить його власникові (уповноваженій на те особі).

Однак, норми Закону про банкрутство встановлюють обмеження та особливості щодо порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство відносно деяких категорій суб'єктів.

Зокрема, такі обмеження наведені в нормах ч. 5 ст. 5 Закону про банкрутство, якими передбачено, що положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Крім цього, слід зазначити, що особливість здійснення провадження у справі в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство полягає в тому, що визнання боржника банкрутом, який ліквідується власником, та перехід до ліквідаційної процедури здійснюються господарським судом одразу (без застосування процедури розпорядження майном) за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство.

Таким чином, у тому числі і положення ч. 3 ст. 214 Господарського кодексу України, і Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , і ч. 5 ст. 5 Закону про банкрутство встановлюють обмеження в застосуванні норм Закону про банкрутство (2343-12) (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, та які включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Отже, навіть за наявності прийнятого власником в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство рішення про ліквідацію юридичної особи - підприємства, що є об'єктом права державної власності, та включено до переліку підприємств, які не підлягають приватизації, здійснення провадження у справі із застосуванням до такої особи процедури банкрутства, передбаченої нормами ст. 51 цього закону, не допускається, тому що протиричіть вищенаведеним нормам Закону про банкрутство.

Таким чином, оскільки апеляційним судом встановлено на підставі наявних доказів у справі, що:

- відповідно до реєстраційних документів Боржника останній створений шляхом реорганізації державного підприємства Менське хлібоприймальне підприємство із переходом від нього до Підприємства всіх прав (у тому числі майнових) та обов'язків, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.1997 року № 1218 (1218-97-п) із збереженням ідентифікаційного коду правопопередника - 00956974 (т. 1 а.с. 22-26, т. 2 а.с. 84-93);

- правопопередник Боржника внесений до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (додаток № 1 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) );

- а засновником Боржника згідно статуту останнього є ДАК;

касаційна інстанція зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про незастосування до Підприємства норм ст. 51 Закону про банкрутство та необхідність припинення, у зв'язку з цим провадження у справі про банкрутство Боржника.

Цей висновок відповідає і приписам ч. 3 ст. 214 Господарського кодексу України, якими передбачено, зокрема, що до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Що ж до посилання скаржника на виконання ДАК вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 11.08.2010 року № 764 (764-2010-п) при прийнятті рішення про ліквідацію Підприємства, слід зазначити, що Закон про банкрутство -є спеціальним законом з питань банкрутства суб'єктів підприємницької діяльності -це по-перше. По-друге, Закон про банкрутство має вищу юридичну силу. Крім цього, в п. 2 вказаної постанови йдеться про ліквідацію дочірніх підприємств ДАК (згідно з додатком), а не щодо банкрутства та застосування щодо цих підприємств відповідних процедур (у тому числі і процедури ліквідації) згідно норм ст. 51 Закону про банкрутство.

У зв'язку із викладеним, скасувавши постанову місцевого суду про визнання Підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури, а також припинивши провадження у справі про банкрутство, порушеної саме в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство, апеляційний суд дійшов законного, обґрунтованого та такого, що відповідає обставинам справи, висновку, який підтримується касаційним судом з наведених вище підстав.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Державної акціонерної компанії "Хліб України" не спростовують висновків апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 11.08.2010 року № 764 (764-2010-п) , ст.ст. 1, 5, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , ст. 214 Господарського кодексу України та ст.ст. 80, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -