Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М, Палій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" на рішення господарського суду м. Києва від 12 вересня 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2012 року у справі № 5011-5/1942-2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про зобов'язання укласти договір,

У лютому 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про зобов'язання укласти в редакції позивача договір купівлі-продажу предмета лізингу.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12 вересня 2012 року (судді В. Ломака, О. Блажівська, Т. Васильченко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2012 року, позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 317, 321, 785, 806 Цивільного кодексу України, статей 35 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте фізична особа-підприємець ОСОБА_2 право на подання відзиву на касаційну скаргу не використав і представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 24 липня 2007 року сторони уклали договір фінансового лізингу № 387 (далі договір), на умовах якого відповідач передав позивачеві автомобіль КАМАЗ-43253-0001090-15.

Сторони погодили, що з моменту надання у користування транспортного засобу до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі, розмір та строки сплати яких встановлюються Планом лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках; після закінчення дії договору лізингоодержувач має пріоритетне право набути у власність предмет лізингу, сплативши лізингодавцю його залишкову вартість, вказану в Плані лізингу; лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами; лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів. По закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором усіх зобов'язань лізингоодержувачем, лізингодавець зобов'язаний передати транспортний засіб у власність лізингоодержувачу у відповідності до положень, які зазначені в пункті 6.4. даного договору (пункти 5.1, 6.4, 7.16, 9.5. договору).

У вересні 2011 року лізингоодержувач надіслав лізингодавцю пропозицію укласти договір купівлі-продажу предмета лізингу, а в січні 2012 року сплатив його залишкову вартість.

У зв'язку з відхиленням оферти позивач просить захистити право шляхом примусового виконання відповідачем обов'язку в натурі.

Відповідач проти позову заперечив з посиланням на рішення господарського суду м. Києва від 1 лютого 2012 року у справі № 62/164 за участю тих же осіб, яке набрало законної сили, яким підприємця ОСОБА_2 зобов'язано повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" транспортний засіб КАМАЗ-43253-0001090-15 (номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1) та стягнуто, зокрема, 80 697 грн. неустойки за порушення зобов'язання, а також на правило пункту 5.10. договору, за яким вправі перерозподілити кошти лізингоодержувача відповідно до черговості виконання ним грошових зобов'язань.

Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що позивач виконав усі передбачені договором лізингу фінансові зобов'язання, рішення господарського суду у справі № 62/164 не має преюдиціального значення для даної справи, строк дії договору закінчився.

Відповідно до частини1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За змістом статті 9 зазначеного Закону лізингоодержувачу забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника і лізингоодержувач має право вимагати,

у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Отримавши пропозицію укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу, товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" не дотримало порядку укладання господарського договору, встановленого статтею 181 Господарського процесуального кодексу України.

Системний аналіз умов договору фінансового лізингу свідчить, що сам по собі платіж залишкової вартості предмета лізингу не підпадає під регулювання пункту 5.10. цього договору і доводи відповідача щодо права перерозподілити кошти, отримані від лізингоодержувача, зокрема в рахунок сплати неустойки, присудженої до стягнення за з рішенням господарського суду, не можуть бути враховані з огляду на строк платежу (січень 2012 року), виникнення права на стягнення (липень 2012 року) і закінчення строку дії договору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним статтям, позивач не надав господарським судам доказів, які підтверджують позовні вимоги.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду м. Києва від 12 вересня 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2012 року в справі № 5011-5/1942-2012 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" без задоволення.