головуючого Кравчука Г.А., суддів Мачульського Г.М., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Ленінського районного центру зайнятості міста Вінниці на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 р.у справі №6/33/2012/5003 Господарського суду Вінницької області за позовом Ленінського районного центру зайнятості міста Вінниці до Приватного підприємства "Ремподіллябуд" про відшкодування збитків, -

Звернувшись у суд з даним позовом, Ленінський районний центр зайнятості міста Вінниці (далі -позивач) просив стягнути з Приватного підприємства "Ремподіллябуд" (далі - відповідач) 6702,91 грн., визначених як збитки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправильного визначення відповідачем, з яким було укладено договір ремонту підлоги, вартості людино-години за середнім розрядом робіт 3,7, позивачу було завдано збитків шляхом завищення вартості робіт, що було встановлено за результатами ревізії Контрольно-ревізійним відділом у м. Вінниці фінансово-господарської діяльності позивача.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.05.2012р. (суддя Говор Н.Д.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., Філіпова Т.Л.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ці судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм процесуального права.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 09.11.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 19/11 на виконання поточного ремонту підлоги кабінету діловода у приміщенні позивача. Сторони погодили склад та обсяги робіт, що доручаються, визначені дефектним актом і кошторисом (Додатки № 1 і № 2), які є невід'ємною частиною Договору, передбачили, що у разі необхідності склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі проведення робіт, з внесенням змін до кошторисної документації, та визначили, що договірна ціна робіт (Додаток № 3) визначається на основі кошторису (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною Договору, є динамічною і складає 20 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ -3 333 грн. 33 коп.

Також судами встановлено, що на виконання умов Договору відповідач виконав роботи, які були прийняті позивачем без жодних зауважень щодо обсягу та якості, сторони підписали та скріпили печатками Акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року на загальну суму 20 000 грн. 00 коп., ці роботи були оплачені у розмірі, обумовленому у Договорі, що підтверджується платіжним дорученням № 3535 від 17 грудня 2009 року.

Крім того встановлено, що Контрольно -ревізійним відділом у м. Вінниці на виконання плану контрольно-ревізійної роботи на ІV квартал 2011 року проведено ревізію фінансового -господарської діяльності позивача за період з 01.01.2009 року по 01.10.2011 року, результати якої оформлено актом № 3535 від 17.12.2009 року.

Водночас, Контрольно -ревізійним відділом було проведено зустрічну звірку розрахунків між сторонами з метою перевірки виду, обсягів, якості операцій по розрахунках за ремонтно-будівельні роботи в період з 1 січня 2009 року по 1 жовтня 2011 року, та за результатами перевірок визначено, що середній розряд робіт, що виконувалися робітниками -будівельниками, становив 3,7. Вартість людино-години труда робітників -будівельників становить 31 грн. 94 коп. Водночас на думку Контрольно-ревізійного відділу відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 березня 2009 року № 114 (v0114661-09) "Про затвердження Зміни № 6 до ДБН Д.1.1.1.-2000" усереднена вартість людино - години за зазначеним розрядом у будівництві повинна становити 13 грн. 62 коп. У зв'язку з цим, на думку Контрольно-ревізійного відділу, за виконані роботи за грудень 2009 року було необґрунтовано завищено витрати на заробітну плату в складі прямих витрат на суму 3 993 грн. 76 коп. та загальновиробничі витрати на суму 1 592 грн. 00 коп., а також безпідставно включено ПДВ на суму 1 117 грн. 15 коп., а всього на суму 6 702 грн. 91 коп., які позивач і просив у позові стягнути з відповідача як збитки.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що оскільки у договорі підряду сторони на власний розсуд визначили об'єм та вартість робіт, то відповідно до вимог чинного законодавства ці умови є обов'язковими для сторін, тому вони і були ними виконані, а відтак, не встановивши порушення зобов'язання у діях відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Судові рішення не підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача як збитки, були отримані останнім у відповідності з укладеним між ними договором підряду та входили у ціну договору.

Відповідно до приписів статей 837, 843 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи.

Статтею 632 цього кодексу визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а її зміна після виконання договору не допускається.

Приписами статті 204 ЦК визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому згідно вказаного кодексу неправомірними вважаються такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини) якими, зокрема, є правочини щодо забезпечення зобов'язань, вчинені без додержання письмової форми (ст.547 ЦК), правочини, вчинені з порушенням вимог закону про нотаріальне посвідчення (ст.220 ЦК).

З приписів статті 204 цього кодексу також вбачається, що правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ж до приписів статті 22 ч.2 ЦК збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином збитки за своєю правовою природою є наслідком порушеного права.

Враховуючи викладене, вимагаючи повернення частини виконаного за договором, позивач фактично після його виконання в односторонньому порядку незаконно змінює встановлену у ньому ціну, що є недопустимим, а отримання відповідачем оплати, визначеної умовами договору, не може вважатися неправомірною дією, тому у вказаних діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

За таких обставин відсутні підстави для скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Ленінського районного центру зайнятості міста Вінниці залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. у справі Господарського суду Вінницької області №6/33/2012/5003 -без змін.