розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2012 рокуу справі № К15/109-11 господарського суду Київської області за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" третя особа Державний реєстратор виконавчого комітету Білоцерківської міської ради за участю ОСОБА_5 про визнання недійсними окремих положень статуту товаристваза участю представників сторін:позивача: ОСОБА_6, відповідача: Мерзлов А.П.,третьої особи: не з`явився ОСОБА_5 : ОСОБА_5

ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Київської області із позовом до ТОВ "Агроком" про визнання недійсним пункту 17.11 статуту ТОВ "Агроком", в якому передбачено, що збори учасників цього товариства є повноважними, якщо на них присутні учасники (їх представники), що володіють у сукупності більш як 90 % голосів, а при вирішенні питань, які потребують одностайності - всі учасники.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.11.2011 у справі № К15/109-11 (суддя Рябцева О.О.) позов задоволено. Визнано недійсним пункт 17.11 Статуту ТОВ "Агроком", затвердженого загальними зборами учасників (протокол № 16 від 21.04.2008), та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Білоцерківської міської ради 23.04.2008 зі змінами до установчих документів, зареєстрованими 15.12.2008, 24.06.2009 та 28.09.2009.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 у справі № К15/109-11 (колегія суддів: головуючий Кошіль В.В., судді Моторний О.А., Шапран В.В.), яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2012 (колегія суддів: головуючий Мирошниченко С.В., судді Барицька Т.Л., Хрипун О.О.), рішення господарського суду Київської області від 29.11.2011 скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 16.10.2012 у справі № К15/109-11 заяву ОСОБА_4 задоволено частково, постанову Вищого господарського суду України від 25.04.2012 у справі К15/109-11 скасовано, дану справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2012 у справі К15/109-11 касаційну скаргу прийнято до провадження.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до ст.11 статуту товариства в останній редакції статутний капітал ТОВ "Агроком" формується коштами та майном і розподіляється на частки між засновниками: ОСОБА_5 -1258 364 грн. 50 коп., що становить 6,9% статутного капіталу; ОСОБА_8 -1 258 364 грн. 50 коп., що становить 6,9% статутного капіталу, ОСОБА_9 -1 258 364 грн. 50 коп., що становить 6,9% статутного капіталу; ОСОБА_4 -12 766 016 грн. 67 коп., що становить 70% статутного капіталу; ОСОБА_10 -1 696 056 грн. 50 коп., що становить 9,3% статутного капіталу.

Пунктом 17.11 зазначеного статуту передбачено, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (їх представники), що володіють у сукупності більш як 90 % голосів, а при вирішенні питань, які потребують одностайності, - всі учасники.

Предметом спору у даній справі є вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсними таких положень статуту, що на думку позивача суперечить та встановлює інші правила щодо визначення кворуму, ніж ті, що встановлено ч.1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства".

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції від 29.11.2011, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що частиною першою ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" встановлено лише мінімальну кількість учасників товариства, присутність яких на загальних зборах є необхідною для того, щоб ці збори вважались повноважними та не встановлено обмежень щодо можливості визначення у статуті товариства іншої (більшої) кількості присутніх учасників товариства, необхідної для наявності на загальних зборах учасників товариства кворуму.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з таким висновком господарського суду апеляційної інстанції, вважає його неправильним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Стаття 60 Закону України "Про господарські товариства" встановлює порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно ч.1 статті 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 % голосів.

В пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) зазначено, що загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери (учасники), що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 % голосів. У зв'язку з цим положення установчих документів товариства, які встановлюють інші правила щодо визначення кворуму, є такими, що суперечать закону і не підлягають застосуванню.

Згідно пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що на момент розгляду справи положення статуту ТОВ "Агроком" не приведено у відповідність до закону та не відповідають приписам ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства".

Передбачивши статутом інший розмір відсотків голосів учасників товариства, необхідний для прийняття рішень на загальних зборах, учасники товариства фактично змінили вимоги закону щодо встановлення кворуму для проведення загальних зборів.

Такі положення статуту товариства суперечать закону, оскільки у нормі ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" відсутнє посилання на можливість передбачити у статуті інший кворум.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 16.10.2012 по даній справі.

Згідно вимог ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України; невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд касаційної інстанції приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а правильне рішення місцевого господарського суду -залишенню в силі.