головуючого Панової І.Ю., суддів: Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісбо" Сиротенка Олександра Олександровича на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012 у справі господарського суду № 5009/89/12 Запорізької області за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісбо" про банкрутство, за участю Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції за участю представників сторін:

ліквідатора Сиротенка О.О. -Стремковська О.О. (дов. від 04.12.2012),

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2012 (суддя Юлдашев О.О.) звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено. Банкрута -ТОВ "Вісбо" ліквідовано. Провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012 (колегія суддів у складі: Геза Т.Д. -головуючий, Кододова О.В., Мартюхіна Н.О.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.03.2012 скасовано.

В касаційній скарзі ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісбо" Сиротенко О. О. просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 12.09.2012 та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 05.03.2012. В обгрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 14, 15, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 53, 91 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон).

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора), якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Затверджуючи поданий ліквідатором ТОВ "Вісбо" звіт та ліквідаційний баланс банкрута місцевий господарських суд виходив з того, що за результатами ліквідаційного балансу у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї підприємницької діяльності, а тому його необхідно ліквідувати, а провадження у справі припинити.

Апеляційний господарський суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції від 05.03.2012 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута встановив наступне.

Так, переглядаючи в апеляційному порядку постанову господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 про визнання ТОВ "Вісбо" банкрутом, судом апеляційної інстанції перевірено підставність порушення справи про банкрутство ТОВ "Вісбо" як відсутнього боржника та встановлено, що суд першої інстанції безпідставно порушив провадження у справі, за відсутності доказів наявності підстав передбачених ст. 52 Закону, зокрема доказів відсутності боржника за місцезнаходження та відсутності здійснення підприємницької діяльності, а також необґрунтовано продовжив процедуру банкрутства боржника.

Оскільки єдиним процесуальним наслідком незаконного порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону може бути припинення такого провадження відповідно до частини 1 ст. 80 ГПК України, суд апеляційної інстанції постановою від 12.09.2012 скасував постанову господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 та припинив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вісбо".

За таких обставин, оскільки підставою проведення ліквідаційної процедури у справі № 5009/89/12 про банкрутство ТОВ "Вісбо" є постанова про відкриття ліквідаційної процедури від 17.01.2012, яку судом апеляційної інстанції вже скасовано та припинено провадження у справі, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про обґрунтованість скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції, яка підсумовує хід ліквідаційної процедури.

У відповідності до ст. 111-7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, із здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Відтак, твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного господарського суду відповідають обставинам справи і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає.