головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В., Мачульського Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постанову від 17.09.2012 року Харківського апеляційного господарського судуу справі № 18/1266/12 господарського суду Полтавської областіза позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Дочірнього підприємства "Ферротранс" про стягнення 112 432,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача:Черненко Є.І. (довіреність № 42 від 01.01.2012р.); Русанова В.В. (довіреність № 44 від 01.01.2012р.) від відповідача: не з'явились

Рішенням Господарського суду Полтавської області (суддя Киричук О.А.) від 31.07.2012 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Слободін М.М., судді -Гетьман Р.А., Шевель О.В.) від 17.09.2012 року, у справі № 18/1266/12 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 33729,60 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2248,64 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) , ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В липні 2012 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Дочірнього підприємства "Ферротранс" про стягнення штрафу у розмірі 156785,00 грн. за неправильне зазначення в накладній коду одержувача вантажу.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Зі станції відправлення Чорноморська Одеської залізниці ДП "Ферротранс" відправлено на станцію Жовті Води 2 Придніпровської залізниці порожні вагони під навантаження по накладній №40914673 на адресу одержувача ВАТ "Полтавський ГЗК". На станцію призначення Жовті Води 2 вантаж прибув 08.01.2012 року. По прибуттю вагонів на станцію призначення, було з'ясовано, що зазначений в накладній одержувач по станції Жовті Води 2 відсутній, про що станцією Жовті Води 2 на станцію відправлення було дано телеграму №3 від 09.01.2012 року.

Зі станції Чорноморська на станцію Жовті Води 2 о 15 год. 53 хв. надійшла телеграма №254 від 11.01.2012 року, де було зазначено, що одержувачем вантажу по накладній №40914673 є ВАТ "Восток Руда", код одержувача -9349. Факт невірно зазначеного одержувача вантажу в накладній №40914673 зафіксовано актом загальної форми ГУ-23 №303 від 08.01.2012 року. При цьому, ДП "Ферротранс" підтвердило факт неправильного зазначення одержувача, його коду в накладній №40914673 своїм листом від 10.01.2012 року №12.

Відповідно до частин 5, 6 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього Закону, Статуту залізниць України (457-98-п) , який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтями 2, 5, 6 Статуту (457-98-п) передбачено, що Статут залізниць України (457-98-п) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом; на підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені "Правила перевезень вантажів", які є обов'язковими для всіх юридичних осіб; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Пунктом 1.1 розділу 4 Правил оформлення документів, а також статтями 23, 24 Статуту (457-98-п) передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 "Правил оформлення перевізних документів" своїм підписом підтверджує представник відправника; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Частина 1 статті 24 Статуту залізниць України (457-98-п) визначає, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Неправильне зазначення у накладній коду одержувача вантажовідправником є підставою для застосування до нього штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що визначено ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Суди дійшли вірного висновку, що позивач за неправильне зазначення в накладній коду одержувача правомірно нарахував відповідачеві штраф згідно статті 118 Статуту залізниць України (457-98-п) у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 112 432,40 грн.

Згідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Прийнявши до уваги те, що: - відповідачем своєчасно надано клопотання про зменшення суми нарахованого позивачем штрафу; - сума штрафу є надмірно великою, оскільки відповідачем своєчасно було вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення господарського правопорушення, а саме при виявленні помилки при заповненні накладної, відповідачем повідомлено правильну назву одержувача по телефону, телеграмою та листом від 10.01.2012 року №12; - позивачем не понесено додаткових витрат; - діями відповідача не спричинено жодних збитків позивачу, суди оцінили дані обставини як виняткові та зменшили розмір штрафу.

Враховуючи, що у статті 83 Господарського процесуального кодексу України унормовані права господарського суду щодо прийняття рішення, оцінивши певні обставини як виняткові та зменшивши розмір штрафу, суд не припустився порушень норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.