Головуючого судді: Запорощенка М.Д.- доповідач суддів: Акулової Н.В. Алєєвої І.В. розглянув касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 р.у справі № 14-01/1494 господарського суду Черкаської області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" до Публічного акціонерного товариство "Черкасиобленерго" про визнання банкрутом за участю представників сторін: від боржника: Алімов Д.В., за довіреністю Беспалова К.А., за довіреністю від скаржника: Васильківська В.Є., за довіреністю від кредиторів: Бойко М.О., за довіреністю (ДП "Енергоринок") за участю: Проноза Г.С., за довіреністю (Національна комісія регулювання електроенергетики України) Суходольський С.М. ( Генеральна прокуратура України)

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.12.2011 у справі № 14-01/1494 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" клопотання Фонду державного майна України задоволено; скасовано заборону боржнику здійснювати виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішень органів управління боржника, як захід забезпечення вимог кредиторів, вжитий ухвалою суду від 12.05.2009.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" від 19.12.2011 задоволено. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.12.2011 у справі № 14-01/1494 скасовано. Відмовлено у задоволенні клопотання Фонду Державного майна України від 18.11.2011 № 10-25-15664 про скасування заходів забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони боржнику здійснювати виплату дивідендів акціонерам відповідно до рішень органів управління боржника, які були введені ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.05.2009 по даній справі.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р. у справі № 14-01/1494, Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означеної постанови з вимогою ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.12.11р. у справі № 14-01/1494 залишити в силі.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що оскаржена постанова прийнята всупереч вимог ст.ст. 30, 32, 33 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. При цьому зауважує на тому, що підстави, які б надавали можливість скасувати заходи забезпечення вимог кредиторів, на сьогоднішній день відсутні.

Кредитор, ДП "Енергоринок", у відзиві на касаційну скаргу та доповненнях, також, проти вимог Фонду державного майна України заперечує, вважає їх необґрунтованими та звертає увагу на те, що обставини, за яких забезпечувались вимоги кредиторів, не змінились, і, відповідно, підстави для скасування заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони виплачувати дивіденди відповідно до рішень загальних зборів товариства відсутні.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати № 03.07-05/958 від 07.12.12 р. у зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя -Запорощенко М.Д., судді- Алєєва І.В., Акулова Н.В.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.04р. порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго" за заявою ТОВ "А/РТЕК". Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів.

12.05.2009 господарським судом Черкаської області винесено ухвалу про заборону ПАТ «Черкасиобленерго» виплачувати дивіденди акціонерам боржника відповідно до рішень управління боржника.

25.11.11р. Фонд державного майна України звернувся до господарського суду Черкаської області з клопотанням № 10-25-156664 від 18.11.11р. про скасування заходів забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони боржнику здійснювати виплату дивідендів акціонерам відповідно до рішень органів управління боржника, які були введені ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.05.09р. по справі № 14-01/1494.

Підставою скасування встановленого судом забезпечення заявник вказав на невідповідність встановленої заборони вимогам чинного законодавства.

Скасування заборони мотивоване такими обставинами, як зміна складу акціонерів боржника, складу керівництва боржника, заміна особи розпорядника майна боржника, поліпшення показників фінансово-господарської діяльності боржника згідно із звітом розпорядника майна боржника від 08.12.11р., а також відсутність фактів погашення заборгованості заявниками у справі з огляду на відсутність можливості застосування до них вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Скасовуючи ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.12.2011, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала господарського суду Черкаської області від 14.12.2011 має на меті захист інтересів кредиторів ПАТ «Черкасиобленерго» (для збереження майна боржника); заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, зокрема у вигляді заборони виплачувати дивіденди акціонерам, в даному випадку мають діяти протягом процедури розпорядження майном; підстави, які б надавали можливість скасувати вказані заходи забезпечення вимог кредиторів, з огляду на стан заборгованості ПАТ «Черкасиобленерго», інші обставини справи в даному випадку відсутні, не доведені ФДМ України у відповідному клопотанні. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що зміна обставин діяльності боржника, внесені зміни до законодавства, зміна керівництва боржника та розпорядника майна, а також те, що погашення боргів боржника здійснюється згідно з установленими алгоритмами НКРЕ за Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (2711-15) , на що є посилання у клопотанні ФДМ України від 18.11.2011 № 10-25-1564 та в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, не є підставою для скасування заходів забезпечення вимог кредиторів, вжитих за ухвалою суду першої інстанції від 12.05.2009 у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з оглядом на наступне.

Згідно зі ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК (1798-12) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

За приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Згідно ч.3 ст. 158 Цивільного кодексу України, акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

- до повної сплати всього статутного капіталу;

- при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;

- в інших випадках, встановлених законом.

З матеріалів справи та про це вже було позначено вище, 12.05.2009р. господарським судом Черкаської області винесено ухвалу про заборону ПАТ "Черкасиобленерго" виплачувати дивіденди акціонерам боржника відповідно до рішень управління боржника.

Як про це вірно зазначено судом апеляційної інстанції, після порушення справи про банкрутство всі заходи, спрямовані на забезпечення вимог кредиторів та збереження майна боржника вживаються виключно в межах цієї справи і у відповідності до вимог Закону. Також, судова колегія як і апеляційний суд вважає, що Закон про банкрутство (2343-12) має пріоритет перед іншими законами відносно регулювання судових процедур у справах про банкрутство, у тому числі щодо заходів забезпечення вимог кредиторів, вжитих після порушення справи про банкрутство у межах цієї справи. Таким чином, посилання Фонду державного майна України на приписи Закону України " Про акціонерні товариства" (514-17) та Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) судом апеляційної інстанції вірно визнані необґрунтованими.

При цьому судами попередніх інстанцій вірно вказується на законність означеної ухвали, оскільки вона прийнята відповідно до законодавства і обставин справи на час її прийняття, не оскаржена та не скасована у встановленому законом порядку.

Як про це вже було позначено вище, 25.11.11р. Фонд державного майна України звернувся до господарського суду Черкаської області з клопотанням № 10-25-156664 від 18.11.11р., яке було підтримане розпорядником майна ПАТ "Черкасиобленерго", про скасування заходів забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони боржнику здійснювати виплату дивідендів акціонерам відповідно до рішень органів управління боржника, які були введені ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.05.09р. по справі № 14-01/1494. Підставою скасування встановленого судом забезпечення заявник вказав на невідповідність встановленої заборони вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і зазначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, зокрема у вигляді заборони виплачувати дивіденди акціонерам, в даному випадку мають діяти протягом процедури розпорядження майном.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Боржник у даній справі є підприємством паливно-енергетичного комплексу, а отже, на нього розповсюджується дія Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 4 означеного Закону на період дії процедури погашення заборгованості на учасників розрахунків не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо сум заборгованості, які підлягають погашенню на умовах, визначених цим Законом. До закінчення процедури погашення заборгованості господарським судом не розглядаються клопотання про відкриття процедури санації, визнання підприємства-боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Проте, Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) жодним чином не регулює питання банкрутства підприємства на стадії розпорядженням майном, відповідно не містить заборон або спеціальних вказівок щодо особливого режиму господарської діяльності підприємств паливно-енергетичного комплексу на цій стадії банкрутства.

В той саме час, заборона була накладена в порядку передбаченому ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у стадії розпорядження майном з метою захисту інтересів кредиторів ПАТ "Черкасиобленерго" (для збереження майна боржника)

При цьому, як це вірно зазначено судом апеляційної інстанції, у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника та її забезпечення майном боржника за рахунок якого кредитори повинні отримати задоволення своїх вимог. Встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення вимог в індивідуальному порядку, а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, зокрема й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів.

Таким чином, судова колегія вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що виплата дивідендів акціонерам боржника, з урахуванням приписів ст. 116 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства ", є фактично розподілом чистого прибутку, що в даному випадку, суперечить цілям Закону про банкрутство (2343-12) та Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу " (2711-15) .

Крім того, як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону про банкрутство заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і зазначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Таким чином, як це вірно встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано під час касаційного провадження, підстави для скасування застосованих заходів забезпечення вимог кредиторів, з огляду на стан заборгованості ПАТ "Черкасиобленерго", інші обставини справи в даному випадку відсутні, Фондом державного майна України у встановленому законом порядку не доведені.

Доводи скаржника в касаційній скарзі про те, що судом неправомірно вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів судовою колегією не приймаються, оскільки не мають відношення до даного предмета оскарження, а стосуються, безпосередньо, ухвали про забезпечення вимог кредиторів .

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія погоджується висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх виваженими та обґрунтованими.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду. Крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції .

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженого судового акту.