Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Грейц К.В. Бакуліної С.В., Мачульського Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на постанову від 15.10.2012 року Севастопольського апеляційного господарського судуу справі № 5002-7/1760-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно" до треті особи Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 1.Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради 2. Сімферопольська міська рада про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення та спонукання до виконання певних дій

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: Литвин А.С. -директор Завальнюк В.І. (довіреність № 9451 від 31.08.2010р.)від третіх осіб:не з'явились

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 10.01.2012 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Гонтар В.І., судді -Борисова Ю.В., Черткова І.В.) від 15.10.2012 року, у справі № 5002-7/1760-2011 позов задоволено; зобов'язано ФОП ОСОБА_4 звільнити незаконно зайняті нежилі приміщення по АДРЕСА_1, які перебувають на балансі КП "Сімферопольський "Будинок кіно"; зобов'язано ФОП ОСОБА_4 передати за актом прийому-передачі нежилі приміщення по АДРЕСА_1 балансоутримувачу - КП "Сімферопольський "Будинок кіно"; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 ЦК України, ч.4 ст. 284 ГК України, ст. 35 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Треті особи не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Комунальне підприємство "Сімферопольський "Будинок кіно" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання останнього звільнити нежилі приміщення по АДРЕСА_1 у місті Сімферополі, які перебувають на балансі позивача, та передати їх за актом прийому-передачі балансоутримувачу - позивачеві. Позовні вимоги вмотивовані тим, що договір оренди припинився внаслідок закінчення строку на який його було укладено, проте орендар, незважаючи на неодноразові звернення орендодавця звільнити спірні нежилі приміщення та передати останні за актом прийому-передачі, продовжує їх займати без правових підстав.

Судами встановлено таке.

Комунальне підприємство "Сімферопольський "Будинок кіно" підвідомче Управлінню культури Сімферопольської міської ради.

Об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1, в якому розташоване КП "Сімферопольський "Будинок кіно" загальною площею 2656,2 кв.м, знаходиться в Реєстрі об'єктів комунальної власності, затвердженому рішенням 35-ої сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради №472 від 28.02.2008 року, та, відповідно до свідоцтва про право власності від 18.01.2011 року, знаходиться у господарському віданні КП "Сімферопольський "Будинок кіно" (т.1 а.с.24-25).

На підставі рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 25.02.2005 року №268 "Про дозвіл КП "Сімферопольський "Будинок кіно" укласти договір оренди нежилих приміщень по АДРЕСА_1", 23.03.2005 року за №2 між Комунальним підприємством "Сімферопольський "Будинок кіно" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за погодженням з Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та Відділом культури укладений договір оренди нежилих приміщень по АДРЕСА_1 площею 34,7 кв. м, вартість яких за незалежною оцінкою від 28.02.2005 року складає 39935,00 грн. (надалі Договір). Приміщення передаються в оренду для розташування кафе-бару; договір укладений строком на 11 місяців і діє з 23 березня 2005 року по 22 січня 2006 року включно (пункт 10.1 договору (т.1 а.с.10-14).

Пунктом 10.8 Договору передбачено, що його дія припиняється у зв'язку зі спливом строку, на який він був укладений.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Договору в разі припинення його дії, нежилі приміщення повертаються орендарем балансоутримувачу і вважаються повернутими з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

За актом прийому-передачі від 23 березня 2005 року приміщення 34,7 кв.м передані в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (т.1 а.с.15).

Додатковою угодою від 22 грудня 2006 року сторони продовжили строк дії договору оренди № 2 від 23 березня 2005 року до 21 листопада 2007 року (т.1 а.с.16).

У зв'язку з відсутністю заперечень Комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно" та Виконкому Сімферопольської міської ради протягом одного місяця, договір було продовжено на 11 місяців до 21 жовтня 2008 року без укладення додаткової угоди до нього.

Додатковою угодою від 16 жовтня 2008 року сторони продовжили строк дії вищевказаного договору оренди до 14 жовтня 2009 року включно та внесли зміни до акта прийому-передачі нежилого приміщення та до тексту договору оренди №2 від 23 березня 2005 року в частині розміру площі приміщення, а саме: з 34,7 кв.м до 46,7 кв.м (т.1 а.с.17).

З 14 жовтня 2009 року додаткові угоди до договору не укладались.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2011 року у іншій справі № 5002-29/4153-2011 за позовом Комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна (нежилих приміщень) №2 від 23 березня 2005 року в сумі 22663,73 грн., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 січня 2012 року, встановлено, що відповідач після 14.10.2009 року орендоване приміщення не повернув та продовжує ним користуватись.

Повідомлення про сплив строку дії договору, відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини та необхідність повернення об'єкта оренди, були викладені Комунальним підприємством "Сімферопольський "Будинок кіно" в листах №10/И-10 від 21 січня 2011 року (т.1 а.с.18), на якому міститься особистий підпис ОСОБА_4, та №34/И-34 від 05 квітня 2011 року (т.1 а.с.22).

Касаційна інстанція погоджується з висновком судів про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно зі статтею 763 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір найму укладається на строк, встановлений договором; термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно статті 291 Господарського кодексу України та ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже законом встановлено, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення однієї із сторін договору оренди проти поновлення такого договору на новий строк, такий договір припиняється; в іншому ж випадку, тобто у разі відсутності відповідних заперечень, договір оренди автоматично продовжується на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки судами не встановлено обставин, які свідчать про те, що з 15.10.2009 року по 15.11.2009 року мали місця заперечення будь-якої із сторін Договору щодо його продовження в силу спеціальних положень частини другої ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Договір вважався продовженим до 15.09.2010. Також судами не встановлено, що з 16.09.2010 по 16.10.2010 року мали місця заперечення будь-якої із сторін Договору щодо його продовження, тому в силу спеціальних положень вищенаведеної норми Договір вважався продовженим до 16.08.2011 року.

Встановлені судами обставини, відповідно до яких листами №10/И-10 від 21 січня 2011 року (т.1 а.с.18), на якому міститься особистий підпис ОСОБА_4, та №34/И-34 від 05 квітня 2011 року, орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини та необхідність повернення об'єкта оренди, є підставою для правового висновку, що Договір припинився 16.08.2011 року.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Наведена норма закріплює положення щодо обов'язку орендаря після закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Оскільки підставою позовних вимог було безпідставне зайняття спірних приміщень внаслідок припинення договору оренди комунального майна, що знайшло своє підтвердження на момент ухвалення судового рішення доданими до позову доказами та іншими матеріалами справи, суди правомірно задовольнили позовні вимоги про зобов'язання орендаря звільнити незаконно займане приміщення та передати його орендодавцю за актом прийому-передачі.

Доводи касаційної скарги стосовно порушення судами приписів ч.2 ст. 35 ГПК України є помилковим розумінням наведеної норми, оскільки відповідно до останньої преюдиціальне значення мають лише факти, встановлені рішенням господарського суду у іншому спорі, в якому беруть участь ті самі сторони, а не правові висновки суду, яких суд дійшов при ухваленні рішення. Ухвалюючи рішення від 24 листопада 2011 року у справі №5002-29/4153-2011 за позовом Комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна (нежилих приміщень) №2 від 23 березня 2005 року, Господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов висновку, що Договір є продовженим після 14.10.2011 року, який (висновок), з урахуванням вищевикладеного, не є преюдиціальним фактом (т.2 а.с.27-31).

Посилання скаржника у касаційній скарзі, що листи № 10/И-10 від 21 січня 2011 року та № 34/И-34 від 05 квітня 2011 року за своєю правовою природою не є заявами про припинення дії договору оренди, колегія суддів не бере до уваги, оскільки доводи скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та є по суті посиланнями на недоведеність обставин справи, що не допускається в силу приписів ч.2 ст. 111 ГПК України.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року у справі № 5002-7/1760-2011 залишити без змін.