розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 25 червня 2012 року Київського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2012 року у справі № 5011-41/1278-2012 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" про стягнення 924 920 грн. 49 коп. за участю представників сторін: від позивача: Кравцов В.Ю. від відповідача: Опанасенко О.В.

У лютому 2012 року Приватне акціонерне товариство "Автомобільна група "ВІПОС" звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу №1106711 від 30.12.2010 в розмірі з урахуванням уточнень 799 880 грн. основного боргу, 40 429,40 грн. інфляційних нарахувань, 25 488,64 грн. 3% річних та 59 122,75 грн. пені. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договором в частині повної та своєчасної оплати вартості переданого йому у власність автомобіля.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2012 (судді: Спичак О.М. - головуючий, Смирнова Ю.М., Шаптала Є.Ю.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" 799 700 грн. основного боргу, 30 761,50 грн. інфляційних нарахувань та 23 314,98 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 31.01.2011 по 12.01.2012, господарський суд дійшов висновку про стягнення із відповідача інфляційних нарахувань в сумі 30 761,50 грн. та 3% річних в сумі 23 314,98 грн. Висновок місцевого господарського суду щодо відмови у стягнені з відповідача 67 554,90 грн. пені мотивовано тим, що заявлений позивачем період її нарахування з 01.08.2011 по 31.01.2012 визначений поза межами встановленого ч.6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 (судді: Л.В.Кропивна -головуючий, К.В.Тарасенко, Є.Ю.Пономаренко) рішення місцевого господарського суду залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції законно та обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення із відповідача основного боргу у сумі 799 880 грн., однак, допустив у п.2 резолютивної частини рішення описку, помилково зазначивши, що до стягнення підлягає 799 700 грн. основного боргу. Вказана описка господарського суду підлягає виправленню у порядку ст. 89 ГПК України.

У касаційній скарзі ТОВ "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що позивач не передав разом із автомобілем усіх необхідних документів, в тому числі видаткової та податкової накладних, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості оплатити товар. Також, скаржник стверджує, що суди не взяли до уваги того, що зазначений автомобіль знаходиться на балансі позивача, тобто є його власністю. Крім того, заявник касаційної скарги посилається на неправомірне стягнення з нього інфляційних та 3% річних, оскільки прострочення оплати вартості автомобіля відбулося не з його вини, тому підстави для покладення на нього відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України, відсутні.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.11.2012 касаційну скаргу прийнято до провадження. Розпорядженням секретаря першої судової палати від 26.11.2012 у справі №5011-41/1278-2012 призначено наступний склад колегії суддів: Плюшко І.А. -головуючий, судді Євсіков О.О., Самусенко С.С -доповідач.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 30.12.2010 між ТОВ "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" (покупець) та ЗАТ "Автомобільна група "ВІПОС", правонаступником якого є ПАТ "Автомобільна група "ВІПОС" (продавець) було укладено договір №1106711, за умовами якого продавець зобов'язався передати автомобіль марки "СHEVROLET" у власність покупцеві, а покупець в свою чергу прийняти автомобіль від продавця, зазначений у додатку до цього договору, та сплатити останньому грошові суми, які передбачені п.п. 2,5 договору (п.1.1 договору).

Пунктом 5.1.1 договору встановлено, що суму передплати, яка складає 100% вартості автомобіля і дорівнює 878 900 грн., покупець зобов'язався сплатити протягом одного банківського дня згідно рахунку продавця.

Відповідно до п.3.4 договору приймання автомобіля здійснюється сторонами за кількістю та якістю. У разі прийняття автомобіля, продавець та покупець складають акт прийняття-здачі автомобіля, який є додатком №3 і невід'ємною частиною цього договору. Судами досліджено наявну у матеріалах справи копію акту прийому-передачі від 30.12.2010, за яким позивач передав, а відповідач без претензій та будь-яких зауважень прийняв автомобіль марки "СHEVROLET".

Таким чином, суди встановили, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором в частині передачі товару у власність відповідача, однак, відповідач свої зобов'язання виконав несвоєчасно та не у повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість.

Згідно поданих позивачем уточнень сума зобов'язань ТОВ "Автомобільна група "Каділак, Шевролє" перед ПАТ "Автомобільна група "ВІПОС" за договором була зменшена на 89 269,91 грн. у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме боргу ПАТ "Автомобільна група "ВІПОС" перед ТОВ "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" за договором про надання послуг №3-10 від 09.12.2010 на суму 89 269,91 грн., що складається з 79 020 грн. основного боргу, 8 432, 15 грн. пені та трьох відсотків річних у розмірі 1 817, 46 грн. Тому позивач просив стягнути із відповідача 799 880 грн. основного боргу, 40 429,40 грн. інфляційних нарахувань, 25 488,64 грн. 3% річних та 59 122,75 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Встановивши наявність боргу та правильно застосувавши норми ст.ст. 525, 526, 629, 530 Цивільного кодексу України, господарські суди обгрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача борг за договором в сумі 799 880 грн.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з апеляційним господарським судом, що місцевий господарський суд помилково пов'язав момент, з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, з датою закінчення строку дії договору. Судом першої інстанції не враховано, що договором встановлено обов'язок покупця повністю оплатити товар до його передання продавцем, а відповідно до ч.4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Судом апеляційної інстанції зазначено, що товар був переданий покупцю 30.12.2010, зважаючи на викладені норми та умови договору, оплата за нього повинна була бути здійснена протягом одного банківського дня. Враховуючи Лист НБУ від 20.12.2010 "Про регламент роботи в період завершення звітного року", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме з 06.01.2011 відповідач прострочив виконання зобов'язань.

Перевіривши виконаний судом першої інстанції перерахунок заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 23 314,98 грн. та інфляційних у розмірі 30 761,50 грн., апеляційна інстанція визнала його правильним по сумі, незважаючи на помилковість визначеного періоду. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, та враховуючи, що відповідач не повністю розрахувався у встановлений договором строк за поставлений позивачем товар, а отже мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, вважає стягнення у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних обґрунтованим.

Суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що заявлений позивачем період нарахування пені суперечить приписам ч.6 ст. 232 ГК України, оскільки визначений позивачем період нарахування пені -з 01.08.2011 по 31.01.2012 виходить за межі встановленого зазначеною правовою нормою шестимісячного строку, протягом якого може нараховуватися пеня за невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 30.12.2010. Таким чином, суди обгрунтовано відмовили в задоволенні даних позовних вимог.

Також, колегія суддів вважає правомірними висновки господарських судів про відхилення у зв'язку з недоведеністю наведених у заяві відповідача доводів щодо зарахування, окрім заявлених позивачем однорідних зустрічних позовних вимог на суму 89 269,91 грн., додатково вимог на суму 94 955,04 грн. на підставі усної домовленості між засновниками ПАТ "Автомобільна група "ВІПОС" та ТОВ "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє".

Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що позивач не передав разом із автомобілем усіх необхідних документів, в тому числі видаткової та податкової накладних, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості оплатити товар, спростовано апеляційним господарським судом. Так, колегія суддів апеляційної інстанції у своїй постанові зазначила, що відповідно до п.3.3 договору продавець передає покупцю одночасно із автомобілем його приналежності та наступні документи: акт приймання-передачі автомобіля, СМR-автомобільна накладна (копія), ВМД -вантажна митна декларація, сертифікат відповідності (копія), податкова накладна, накладна на автомобіль, сервісна книжка, керівництво по експлуатації та інша бортова література російською та українською мовою.

За приписами ч.2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві Доказів відмови відповідача від договору та повернення позивачу товару - автомобіля господарському суду не надано.

Зазначивши, що доказів відмови відповідача від договору та повернення позивачу товару господарському суду не надано, вимоги відповідача про зобов'язання позивача надати видаткову та податкову накладну на автомобіль не були заявлені відповідачем у встановленому законом порядку, апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що відповідач не може бути звільнений від обов'язку оплатити вартість переданого йому товару. Твердження скаржника про те, що спірний автомобіль знаходиться на балансі позивача та є його власністю спростовано місцевим господарським судом, який встановив, що даний автомобіль було продано та його власником є Буртовий О.А.