Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Божок В.С.суддів Корсака В.А., Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "Старі Кадаки" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 у справігосподарського суду Автономної Республіки Крим за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська будівельна компанія ЛТД" до приватного підприємства "Старі Кадаки" про стягнення 3 380 572, 35 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивача Крижов С.В.

- відповідача Андреєв О.В.

В січні 2012 товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська будівельна компанія ЛТД" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до приватного підприємства "Старі Кадаки" в якій просило стягнути з відповідача 2 940 572, 35 грн. основного боргу, 440 000, 00 грн. авансового платежу та судові витрати в розмірі 64 380, 00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2012 (суддя Доброрез І.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 у справі № 5002-23/250-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства «Старі Кадаки»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська будівельна компанія ЛТД»2 745 538, 75грн. основного боргу, 52 286, 35грн. судового збору та 7 309, 37 грн. витрат на проведення експертизи. В частині стягнення 195 033, 60грн. основного боргу та 440 000, 00 грн. авансового платежу у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, приватне підприємство "Старі Кадаки" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, 10.01.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська будівельна компанія ЛТД" (підрядник; позивач) та приватним підприємством "Старі Кадаки" (замовник; відповідач) укладено договір підряду на нове будівництво № 01/11 за умовами якого, замовник доручає підряднику, а підрядник приймає на себе зобов'язання з капітального будівництва Будинку відпочинку за адресою: АРК, м.Ялта, м. Алупка, вул. 1 Травня, буд. 11В. (пункт 1.1 договору).

Пунктом 12.3 договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється у розмірі 96 % від сум, наданих до оплати, та за вирахуванням авансового внеску. Авансові платежі здійснюються Замовником за відповідним рахунком до 20 числа місяця, що передує фактичному виконанню будівельних робіт, у розмірі орієнтовно 50 % від вартості робіт, що плануються згідно з графіком на поточний місяць. Точна сума авансового платежу визначається сторонами щомісячно у залежності від конкретних умов та фактичних можливостей сторін.

Відповідно до п. 12.1 договору щомісячно не пізніше 3-х робочих днів наступного за звітним місяця, підрядник направляє замовнику на затвердження акт виконаних робіт за встановленою формою, який повинен відповідати узгодженому сторонами графіку виконання будівельних робіт.

Згідно п. 12.6 договору кінцевий розрахунок за будівництво об'єкту здійснюється замовником протягом 1 місяця після завершення будівельних робіт, усунення всіх недоліків та прийому комісією.

На виконання умов укладеного договору підряду відповідачу були надані акти виконаних робіт на суму 4 165 123, 82 грн., що підтверджується матеріалами справи (т. 1, а. с. 77-150) (т. 2, а. с. 1-73). При цьому, зазначені в цих актах об'єми робіт, за висновком проведеної експертизи, відповідають фактичним, роботи проведені з дотриманням встановлених законодавством норм та правил. Їх фактична кошторисна вартість перевищує вартість робіт, зазначених в цих актах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за виконані роботи відповідач розрахувався лише частково, у зв'язку з чим, виникла заборгованість в сумі 2 940 572, 35 грн., з урахуванням суми сплаченого авансу. Також встановлено, що договір підряду, на підставі якого виникли правовідносини сторін, є розірваним з моменту отримання позивачем листа про розірвання договірних відносин 09.02.2012.

Заявлений у даній справі позов про стягнення 2 940 572, 35 грн. основного боргу, 440 000, 00 грн. авансового платежу мотивований тим, що відповідач не повністю розрахувався з позивачем за виконані роботи.

Суди попередніх інстанцій, встановивши на підставі поданих доказів факт того, що відповідач в порушення умов договору не прийняв і не в повному обсязі розрахувався з позивачем за частину виконаної роботи, правильно застосували норми матеріального права до спірних відносин, а саме ст.ст. 844, 849, 853 Цивільного кодексу України, ст.ст. 320, 321 Господарського кодексу України.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 195 033, 60 грн. основного боргу та 440 000, 00 грн. авансового платежу, вважає їх мотивованими та обґрунтованими.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування, відсутні.

Стосовно доводів, як викладені скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне:

В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на те, що крім основних робіт, оформлених актами виконаних робіт та підписаними сторонами договору, були виконані додаткові роботи - комплекс робіт по облаштуванню щебеневої подушки для фундаменту будинку відпочинку. Плата за ці додаткові роботи робилася готівковими коштами фізичних осіб по розписках, що не було враховано судами. Крім того, скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом було необгрунтовано відмовлено у проведенні повторної судової експертизи.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказані обставини належним чином досліджені судами попередніх інстанцій, без порушень вимог процесуального законодавства.

Крім того, відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Натомість, в своїй касаційній скарзі скаржник просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки, були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій. В той же час, скаржник просить надати перевагу поданим ним доказам над іншими, а також надати нову оцінку доказам у справі, які належним чином не були досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій.

Наведене вимогам ст. 111-7 ГПК України не відповідає, оскільки зазначені у касаційній скарзі доводи пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. При цьому, колегія суддів вважає, що доводам скаржника, судами попередніх інстанцій надана належна правова оцінка.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 у справі № 5002-23/250-2012 залишити без змін.