головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постанову від 11.09.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №14/5005/1768/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі: Дніпропетровської міської ради до ТОВ "Гранд-С" про внесення змін до п.4.1 договору оренди землі від 13.05.2005 р.за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Ковирєва А.В., дов. віл 09.04.2012 б/н;

Генеральної прокуратури України: прокурора відділу Рудак О.В., посвідчення №000355 від 20.07.2012;

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2012 (суддя І. Панна) позов задоволено, внесено зміни в п. 4.1 договору оренди землі від 13.05.2005, викладено його в наступній редакції: "п. 4.1. Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (у гривнях). Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України (2755-17) .". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-С" до спеціального фонду Державного бюджету України 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. - судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 (судді О. Євстигнеєв, Л. Лотоцька, Р. Бахмат) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2012 скасовано, прийнято нове, яким у позові про внесення змін до п. 4.1 договору оренди землі - відмовлено. Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 536 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку. постанова мотивована невідповідністю пункту 4.1 договору у запропонованій прокурором редакції ст.15 ЗУ "Про оренду землі" в частині розміру орендної плати, способу та строків платежу.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Дніпропетровська міська рада -позивач у справі -звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2012, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2012 залишити без змін. Вважає, що апеляційним судом порушено приписи ст.288 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі".

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд-С» (орендар) 13.05.2005р. був укладений договір оренди землі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Тернова, 3-Д (Амур-Нижньодніпровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:376:0015. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 20.04.2005р. №278/26 (п.п. 1.1, 1.3. договору)

Відповідно до п. 2.1. в оренду передана земельна ділянка загальною площею 1,8588 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становила 5754557 грн. 86 коп.

13.05.2005р. договір був посвідчений Літаш І.П. - нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за №4058. Зазначений договір зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 22.06.2005р. за №040510400503.

Згідно п. 3.1. договір укладено на п'ятнадцять років.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1% відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку. Орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 39 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця: Дніпропетровська міська рада, р/р 33212812500003, відкритий у відділенні Держказначейства в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, код ЄДРПОУ 24244876, МФО805012, код платежу 13050200, і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою із розрахунку тривалості місяця у 30 днів (п.4.4.).

За умовами договору, розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом (п. 4.7. договору).

Отже, сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати. Законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним та Податковим кодексами України (2755-17) , Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (280/97-ВР) , Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства», яким вирішено до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) , незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).

Крім цього, місцевим судом встановлено, що відповідачем не надано доказів скасування чи визнання недійсним вищезазначеного рішення Дніпропетровської міської ради.

Прокурор наполягає на тому, що власник землі -держава протягом 2008-2011 років не отримує від відповідача орендну плату в повному обсязі, оскільки останній ухиляється від виконання умов договору щодо перегляду розміру орендної плати (п.4.7 договору), зокрема у зв'язку зі зміною законодавства, що регулює спірні правовідносини.

За встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.

Так, місцевим судом зазначено, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Натомість, апеляційним судом зазначено, що Податковий Кодекс України (2755-17) встановлює не конкретний розмір орендної плати за землю, який має бути зазначений у договорі оренди, а лише порядок її визначення та граничні розміри орендної плати. Запропонована прокурором редакція п. 4.1. договору не містить розміру орендних платежів та встановлює розмір орендної плати в мінімальному розмірі, що встановлюється Податковим кодексом України (2755-17) , який конкретного розміру орендних платежів не встановлює. Редакція п. 4.1. договору не містить істотних умов договору оренди земельної ділянки щодо зазначення розміру орендної плати, строків і порядку її внесення, що суперечить ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 628, 638 ЦК України, ст. 180 ГК України та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора. Також, апеляційним судом зазначено, що дана редакція не містить визначення розміру річної та місячної орендної плати, що унеможливить в разі задоволення позову застосування п. 4.4. договору та призведе до не визначення строків та порядку внесення орендної плати, виникнення з цього приводу суперечок між сторонами договору.

За встановлених обставин справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України (2755-17) з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України "Про плату за землю" (2535-12) втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України (2755-17) .

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Сторони не надали в суд доказів, що договір оренди землі приведений у відповідність до чинного законодавства. Відповідач пояснив, що він не отримував від позивача пропозицій щодо зміни умов договору. Між тим прокурором повідомлено і судами встановлено, що Дніпропетровська міська рада у газеті "Наше місто" від 22.02.2011 №26(3306) опублікувала пропозицію всім орендарям земельних ділянок у м. Дніпропетровськ у двотижневий термін привести договори оренди землі у відповідність до вимог законодавства (Податкового кодексу України (2755-17) ).

У рішенні Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 вирішено тимчасово встановити розмір річної орендної плати за землю у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України незалежно від мети використання.

На думку відповідача рішення міської ради №216/8 від 02.02.2011 стосується тільки земельних ділянок, стосовно яких договори знаходяться в процесі оформлення та не пройшли державну реєстрацію. До того ж, рішення не було оприлюднено належним чином.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, встановлених законом, приймають рішення, що є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідачем на надано доказів того, що згадане рішення ним в установленому законом порядку оскаржувалося. Воно не змінене і не визнане недійсним, а тому, в силу приписів ст. 144 Конституції України, ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування" є обов'язковим для виконання на відповідній території.

Питання орендної плати за землю регулюється виключно Податковим кодексом України. Так, відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України мінімальний розмір річної суми орендного платежу для інших категорій земель складає трикратний розмір земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу України (2755-17) .

В свою чергу, ст. 284 Податкового кодексу врегульовано, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

За умовами договору передається земельна ділянка з цільовим призначенням -"інша промисловість" (п. 1.2 договору).

Таким чином, з врахуванням змін, які просить внести прокурор, розмір орендної плати становитиме 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначеної п.2.3 договору. Що повністю узгоджується з положеннями ст. 15, 21 ЗУ "Про оренду землі".

Зважаючи на наведене, колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що запропонована прокурором редакція п. 4.1 договору не містить конкретного розміру орендних платежів.

Апеляційний суд, з посиланням на ст. 180 ГК України та ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" зазначив, що договір є укладеним, якщо сторони узгодили усі істотні умови, зокрема, розмір орендної плати. Між тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, в п. 4.1. діючого між сторонами договору оренди землі, орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 1%від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та дорівнює розміру земельного податку. Тобто, конкретна сума орендної плати (як вважає апеляційний суд) не зазначена, але договір, між іншим, неукладеним не визнаний.

Орендар розраховує щорічні орендні платежі самостійно, з врахуванням грошової оцінки землі, коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки, індексу інфляції та інших даних. Тобто, орендна плата за кожен рік може бути різною.

Колегія суддів також погоджується з доводами Дніпропетровської міської ради про те, що її звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (v015p710-02) (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору (постанова Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі №28/5005/640/2012).

Про наявність спору свідчить те, що Дніпропетровська міська рада у газеті "Наше місто" від 22.02.2011 №26(3306) з посиланням на рішення ради №216/8 від 02.02.2011 опублікувала пропозицію всім орендарям земельних ділянок у м. Дніпропетровськ у двотижневий термін привести договори оренди землі у відповідність до вимог законодавства (Податкового кодексу України (2755-17) ).

Відповідачем ця пропозиція проігнорована, оскільки на його думку рішення міської ради №216/8 від 02.02.2011 стосується тільки земельних ділянок, відносно яких договори знаходяться в процесі оформлення та не пройшли державну реєстрацію.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 підлягає скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В той же час, рішення місцевого суду прийнято відповідно встановленим обставинам, дослідженим доказам з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням вимог процесуального права, а тому, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2012 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 у справі №14/5005/1768/2012 -скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2012 у справі №14/5005/1768/2012 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-С»(51215, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Орлівщина, пров. Лісний, 10, код ЄДРПОУ 30627876) на користь Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 75, код ЄДРПОУ 26510514) 751 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 10 (десять) коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в касаційному суді.