Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Криворізький міськмолокозавод № 1", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.09.2012

зі справи № 5020-748/2011

за позовом приватного акціонерного товариства "Криворізький міськмолокозавод № 1" (далі -Товариство)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі -Підприємець), м. Севастополь,

про стягнення 512 866,38 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -Бершадської Т.О., Каганець І.В., Середіної С.І.,

відповідача -ОСОБА_6,

Товариство звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з Підприємця 496 920,35 грн. боргу (463 584,35 грн. заборгованості за товар та 33 336 грн. вартості зворотної тари), 15 946,03 грн. пені, а всього 512 866,38 грн., що мотивувало невиконанням відповідачем зобов'язань з належної оплати товару, поставленого за договором дистрибуції від 14.08.2009 № 281/09-М/пр (далі -Договір).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.08.2011 (суддя Ребриста С.В.) позов задоволено. Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статей 509, 525, 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та статей 184, 193 Господарського кодексу України мотивовано неналежним виконанням Підприємцем зобов'язань з оплати одержаного товару.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 (колегія суддів у складі: Видашенко Т.С. -головуючий суддя, судді Плут В.М., Рибіна С.А.) зазначене рішення місцевого суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові. Постанову апеляційного суду з посиланням на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивовано недоведенням позивачем наявності у відповідача заборгованості за Договором.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Підприємець подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У прийнятті рішення зі справи суд першої інстанції виходив з того, що: позивачем на виконання умов Договору поставлено на замовлення відповідача товар, який останнім прийнято, на суму 4 793 191,06 грн. з тарою багаторазового використання на суму 306 520 грн.; акти звірки взаєморозрахунків від 31.10.2010 та від 28.12.2010 підписано відповідачем без заперечень; за станом на 05.04.2011 Підприємець розрахувався з Товариством лише частково; сума боргу Підприємця перед Товариством за Договором становить 496 920,35 грн. (з яких 463 584,35 грн. вартість поставленого товару та 33 336 грн. -вартість неповернутої тари).

У свою чергу, суд апеляційної інстанції у прийнятті постанови зі справи виходив з того, що: партія товару вважається прийнятою Підприємцем з моменту підписання уповноваженим представником сторони відповідної накладної (пункт 3.5 Договору); згідно з висновками комплексної економічної почеркознавчої експертизи від 17.07.2012 № 105/106 підписи від імені Підприємця у спірних видаткових накладних виконані не ним; за умови якщо Підприємцем не підписані спірні накладні та за ними не отримувався товар від позивача, то Підприємець не має заборгованості перед Товариством, а існує заборгованість Товариства перед Підприємцем у сумі 75 405,60 грн.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Таку правову позицію викладено і в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) .

Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас ні судом першої інстанції, ані апеляційним господарським судом:

- не з'ясовано узгодженого сторонами механізму поставки товарів за Договором (зокрема, стосовно загальної кількості осіб, уповноважених відповідачем на отримання товару та його фактичної оплати Підприємцем);

- не встановлено фактичної кількості товару, поставленого Товариством відповідачеві, та його загальної вартості;

- не встановлено фактичних обставин кожної зі спірних поставок [стосовно: вартості та кількості поставленого товару; особи, яка отримала товар; можливого схвалення дій цієї особи Підприємцем; фактичної оплати Підприємцем відповідного товару за спірними накладними та раніше; відображення цього товару в звітності відповідача (зокрема, в податковій)];

- не з'ясовано позиції сторін щодо кожної спірної поставки, не дано оцінки їх доводам та запереченням, не встановлено обставин, пов'язаних з наявністю відбитку печатки відповідача на кожній зі спірних видаткових накладних;

- не досліджено питання повернення відповідачем зворотної тари (за кожною зі спірних поставок);

- не встановлено причин, підстав та правових наслідків "переплати" відповідачем згаданих 75 405,60 грн.;

- не дано оцінки доводам позивача стосовно змісту податкової звітності Підприємця (зокрема, декларації з податку на додану вартість за період з серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року).

Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Криворізький міськмолокозавод № 1" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18.08.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 зі справи № 5020-748/2011 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.