Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С., за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідача Бажан В.П., представник, Переяславська М.В., представник, прокуратури Савицька О.В., прокурор відділу ГП України розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року у справі № 19/5005/4244/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ", за участю Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора про стягнення суми,

Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" збитків, заподіяних державі в результаті порушення природоохоронного законодавства України, у розмірі 64471,37грн.

Справа в господарських судах розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2012 року (суддя Петренко І.В.) в позові відмовлено; стягнуто з Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області в дохід державного бюджету 1609,50грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року (судді: Широбокова Л.П. -головуючий, Антонік С.Г., Орєшкіна Е.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2012 року скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області із зарахуванням до державного та місцевого бюджетів шкоду - 64471,37грн.; припинено стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2012р. про стягнення з Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області в дохід державного бюджету судового збору у сумі 1609,50грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" в дохід державного бюджету судовий збір по апеляційній скарзі -804,75грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення у даній справі залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права (ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, п.5.1. Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (z0767-09) ) та процесуального права (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників відповідача та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області було проведено перевірки дотримання ПАТ "ДніпроАЗОТ" вимог природоохоронного законодавства, під час яких виявлено, що відповідач в період з 11.02.2010р. по 27.10.2010р. здійнював скид забруднюючих речовин у складі зворотних вод підприємства з перевищенням встановлених нормативів гранично-допустимих скидів через випуски "Новий", "3-й промзливовий", "4-й промзливовий" та "Точка №1", що знаходяться на його балансі. Внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС державі завдано збитків на суму 64471,37 грн.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані: дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї.

Згідно частини першої статті 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи (пункт 6 частини другої цієї статті).

Як встановлено апеляційним судом на підставі матеріалів справи, факт скиду відповідачем протягом 2010 року у р. Дніпро зворотних вод підприємства з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимих скидів через випуски "Новий", "3-й промзливовий", "4-й промзливовий" та "Точка №1", що знаходяться на його балансі, підтверджується актами відбору проб вод: №2 від 10.02.2010р., №6 від 10.03.2010р., №36 від 18.08.2010р., №53 від 27.10.2010р., протоколами вимірювань показників складу та властивостей проб вод: №2 від 15.02.2010р., №6 15.03.2010р., №36 від 25.08.2010р., №53 від 01.11.2010р., та актами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від: 10.02.2010-15.02.2010р., 10.03.2010-15.03.2010р., 18.08.2010-25.08.2010р., 25.10.2010-12.11.2010р., складеними працівниками Держекоінспекції у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Відтак, протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні ним правових норм (ст. 44 та ст. 70 Водного кодексу України), тобто не дотриманні при скиді зворотних вод встановлених нормативів ГДС забруднюючих речовин та не здійсненні заходів щодо запобігання скиданню стічних вод, якщо вони за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Відповідно до статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у забрудненні та засміченні вод, недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір збитків, заявлений позивачем до стягнення, розраховано відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р. (z0767-09) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за № 767/16783 (z0767-09) (надалі -Методика № 389) та складає 64471,37грн. При цьому суд апеляційної інстанції навівши формулу розрахунку і перевіривши його, встановив, що такий розрахунок розміру збитків відповідає приписам п.5.1 зазначеної Методики.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 111-5та ч.ч.1, 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з викладеним, суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача на те, що розрахунок розміру збитків не відповідає положенням Методики №389 (z0767-09) , оскільки такі посилання відповідача зводяться до оцінки обставин справи, що були встановлені судом попередньої інстанції.

Щодо посилань відповідача в касаційній скарзі на те, що на показники якості та склад стічних вод в перелічених вище випусках значний вплив також чинить виробнича діяльність інших підприємств, колегія зазначає, що дані обставини були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції.

Так, за змістом частини четвертої статті 42 Водного кодексу України вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що скиди стічних та зливових вод підприємств ДП "Екоантилід" та ТОВ "Поліформ" у випуски ВАТ "ДніпроАЗОТ" виконуються на підставі договорів на відведення стічних вод; чотири випуски в річку Дніпро знаходяться на балансі відповідача та при розробленні проекту ГДС враховані стічні води названих підприємств, що є вторинними водокористувачами та щодо яких величини ГДС не встановлюються, оскільки обмеження на скид їх стічних вод обмежується первинними водокористувачами, яким є відповідач (п.2.11 Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів речовин у водні об`єкти із зворотними водами).

Суд апеляційної інстанції при новому розгляді, задовольняючи позов, стягнув з відповідача 64471,37грн. збитків на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області.

Разом з тим, статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного закону).

Пунктом 28 статті 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.11 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 (z0067-01) передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України (2542-14) та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до державного бюджету України, міського та обласного бюджетів.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем заподіяної шкоди, проте ним не дотримано вищевказаних вимог законодавства щодо розподілу зазначеного стягнення за шкоду, постанова апеляційної інстанції підлягає зміні, а завдані збитки стягненню до Державного бюджету України, бюджету Дніпропетровської обласної ради та бюджету Дніпродзержинської міської ради.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. у справі №19/5005/4244/2012 господарського суду Дніпропетровської області змінити.

В частині 5 резолютивної частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. після слів "на користь" слова "держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області-49010, м. Дніпропетровськ, вул. Лабораторна, 69, код ЄДРПОУ 34984968 із зарахуванням до державного та місцевого бюджетів" замінити на слова "спеціального фонду Державного бюджету України та спеціальних фондів місцевих бюджетів Дніпропетровської обласної ради та Дніпродзержинської міської ради".