Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач) розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 у справі № 5010/123/2012-5/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про стягнення 192 127,48 грн. та зобов'язання повернути майно

за участю представників:

позивача: Гоголь Б.М.- предст. (дов. від 21.09.2012р.)

відповідача: Терефенко О.Р.- предст. (дов. від 14.11.2012р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про стягнення 201 727,48 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), з них: 116 919,22грн. заборгованості за лізинговими платежами, 13 877,00грн. -пені, 2879,95грн. -3% річних, 58 451,31грн. -неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України, 9600,00грн. - збитків та зобов'язання повернути бульдозер Caterpillar, модель D5N, серійний номер САТ00D5NCCFН00452 вартістю 1019790,77грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 року (судді Цюх Г.З., Кобецька С.М., Максимів Т.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року (судді Процик Т.С., Дубник О.П., Скрипчук О.С.), позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" 116 919,22грн. заборгованості за лізинговими платежами, 2879,95грн. -3% річних 2395,98грн. -судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 13877,00грн. -пені, 58451,31грн. -неустойки, зобов'язання повернути бульдозер Caterpillar, модель D5N, серійний номер САТ00D5NCCFН00452 вартістю 1019790,77грн. у позові відмовлено.

Висновки попередніх судових інстанцій мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №UA28L-08-01 від 01.07.2008 року в частині внесення лізингових платежів, а в частині відмови у позові -недотриманням позивачем порядку вчинення відмови від договору, який встановлений п. 23.5 Загальних умов та недотримання порядку направлення вимоги про сплату пені.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року скасувати, рішення Івано-Франківської області від 12.06.2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення про стягнення з відповідача 13877,00грн. -пені, 58451,31грн. -неустойки, 9600,00грн. -збитків та зобов'язати повернути бульдозер Caterpillar, модель D5N, серійний номер САТ00D5NCCFН00452 вартістю 1019790,77грн.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, а саме, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 785 ЦК України.

Представник ПП "Галнафтогазмонтаж" в усних поясненнях проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Ухвалами від 01.11.2012 року та від 15.11.2012 року розгляд касаційної скарги відкладався.

У судовому засіданні 22.11.2012 року оголошувалась перерва до 29.11.2012 року.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 01.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", як лізингодавцем та Приватним підприємством "Галнафтогазмонтаж", як лізингоодержувачем, укладено Договір фінансового лізингу №UA28L-08-01.

Згідно п. 1.1 розділу 2 Договору лізингодавець зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку №1 до даного Договору і надати його лізингоодержувачу у тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі та Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені в Специфікації, що є додатком №1 до цього договору.

Предметом лізингу за специфікацією є бульдозер Caterpillar, модель D5N, серійний номер САТ00D5NCCFН00452.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що вартість предмета лізингу становить разом з ПДВ 1019790,77грн, що на час укладення договору було еквівалентно 210279 доларам США.

На виконання умов договору позивач придбав у продавця визначене у специфікації обладнання та передав його відповідачу, що підтверджується актом прийому-передачі №52 від 24.07.2008року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Згідно п. 4.2 договору відповідач сплачує всі платежі, зазначені у договорі за курсом НБУ на дату платежу в національній валюті.

Відповідно до положень п. 4.6 договору, лізингоодержувач провадить сплату частини загальної суми лізингових платежів щомісячно в порядку і в розмірах, зазначених у Додатку №3 до цього Договору.

Перший із зазначених періодичних лізингових платежів повинен бути здійснений:

- не пізніше першого числа місяця, наступного за місяцем дати передачі предмета лізингу лізингоодержувачу, якщо дата передачі -з 1 по 15 числа включно;

- не пізніше першого числа другого місяця, відраховуючи від місяця дати передачі, якщо дата передачі -після 15 числа місяця.

Наступні періодичні лізингові платежі повинні здійснюватися не пізніше першого числа місяця, на який припадає строк їхньої сплати.

Строк лізингу за договором становить 36 місяців (пункт 6.1 договору).

Сторони уклали уточнюючі загальні графіки платежів за Договором: Додаткові угоди №1 від 24.07.2008р. №2 від 31.07.2009р., №3 від 30.12.2009р. та №4 від 12.11.2010р. до Договору фінансового лізингу №UA28L-08-01 від 01.07.2008 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що оскільки відповідач не виконував своїх зобов'язання щодо сплати лізингових платежів та повернення обладнання, позивач звернувся за захистом своїх прав до Господарського суду Івано-Франківської області (справа №27/22), в результаті чого суд ухвалою від 17.11.2010 року затвердив мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем 05.11.2010 року.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем відповідно до мирової угоди складав 82099,84грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 116 919,22грн. заборгованості за лізинговими платежами, 2879,95грн. -3% річних, суди попередніх інстанцій посилались на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №UA28L-08-01 від 01.07.2008 року щодо внесення лізингових платежів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 13877,00грн. -пені, 58451,31грн. -неустойки, зобов'язання повернути бульдозер Caterpillar, модель D5N, серійний номер САТ00D5NCCFН00452 вартістю 1019790,77грн. суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не дотримано порядок вчинення відмови від договору, який встановлений п. 23.5 Загальних умов та не дотримано порядок направлення вимоги про сплату пені.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України (435-15) та Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення визначені статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 16 цього ж Закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями статей 525, 526 ЦК України передбачено обов'язок сторін належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу по сплаті лізингових платежів у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Таким чином, за наявності факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, яке є гривневим з моменту виникнення зобов'язання зі сплати, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2879,95грн. -3% річних.

Відповідно до ст. ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі, та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно з п. 17.2 Загальних умов договору, позивач вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку у випадках нездійснення у строк, установлений у відповідному договорі, сплати двох лізингових платежів підряд, або здійснення неповної сплати двох лізингових платежів підряд, або прострочення повністю чи частково сплати одного лізингового платежу й не погашення заборгованості протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Пунктом 17.3 Загальних умов договору встановлено, що у випадку відмови позивача від виконання договору згідно п. 17.2 Загальних умов, останній повідомляє про це відповідача в письмовій формі. У зазначеному повідомленні позивач зазначає відповідну підставу розірвання такого договору з переліку наведеного у п. 17.2 загальних умов, а також вимагає повернення предмета лізингу з вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким договором.

Згідно п. 23.5 Загальних умов, всі повідомлення в процесі виконання договору, зокрема, повідомлення про відмову, повинні направлятися сторонам у письмовій формі, якщо інше не передбачено цими Загальними умовами. При цьому, будь-які повідомлення, що направляються сторонам один одному, повинні бути зроблені по факсу (за умови наявності підтвердження про доставку такого факсимільним апаратом), поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або вручення особисто уповноваженому працівникові позивача або відповідача під розписку.

Відмова лізингодавця від договору, заснована на умовах договору та законі, з дотриманням порядку заявлення такої вимоги, є підставою для вимоги про повернення предмету лізингу.

Судами встановлено, що на підтвердження направлення відповідачу повідомлення про відмову від договору позивачем надано чек та опис вкладення.

Оскільки позивачем не доведено факту дотримання порядку вчинення відмови від договору, який встановлений п. 23.5 Загальних умов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що заявлення вимоги про повернення предмета лізингу є передчасним.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд не звернув уваги на лист УДППЗ "Укрпошта" №52-10-ТОВ-881 від 12.06.2012 року, який підтверджує, що адресатом цінного листа, який направлявся позивачем, був саме відповідач і такий лист не одержаний адресатом, у зв'язку з чим відправлення було повернуто скаржнику.

Зазначене посилання скаржника судом касаційної інстанції відхиляється, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, копію листа УДППЗ "Укрпошта" №52-10-ТОВ-881 від 12.06.2012 року скаржником було додано лише до апеляційної скарги.

У рішенні суду І інстанції зазначається про те, що на неодноразову вимогу суду позивачем не подано повідомлення про вручення поштового відправлення або довідку поштового зв'язку про повернення поштового відправлення з повідомленням про вручення через закінчення терміну зберігання. Жодних клопотань про витребування доказів судом в порядку ст. 38 ГПК України позивачем не заявлялось.

У суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), і в зв'язку з цим розгляд справи господарським судом здійснювався виключно за наявними у справі доказами (зазначена позиція викладена у п. 11 Постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 року №11 (v0011600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції також зазначає, що згідно інформації, яка міститься у листі УДППЗ "Укрпошта" №52-10-ТОВ-881 від 12.06.2012 року, цінний лист був повернутий на адресу відправника (позивача) 09.02.2012р. та виданий 15.02.2012р. по довіреності. Отже, на час розгляду справи судом І інстанції (з 01.02.2012р. по 12.06.2012р.) скаржник мав можливість надати в обґрунтування своїх вимог належні і допустимі докази, в тому числі, й на вимогу суду.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції погоджується із висновками попередніх інстанцій про недотримання позивачем встановленого п. 23.5 Загальних умов порядку направлення відповідачу за його місцезнаходженням повідомлення про відмову від договору, у зв'язку з чим заявлення вимоги про повернення предмету лізингу є передчасним.

Відповідно до п. 14.8 Загальних умов договорів фінансового лізингу №UA28L-08, у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням Загальних умов), і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі. Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені. Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити сплату пені, передбаченої цим пунктом, протягом 5 робочих днів з моменту одержання такої вимоги лізингодавця.

Встановивши, що відповідачем не було одержано вимогу лізингодавця про сплату пені згідно ст. 14.8 Загальних умов, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні вимоги про стягнення 13877,00грн. -пені.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 58 451,31грн. -неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України, посилаючись на недоведеність припинення лізингових правовідносин, у зв'язку із відмовою від договору лізингу.

У той же час, посилання попередніх судових інстанцій на неможливість застосування до лізингових правовідносин, як різновиду правовідносин найму (оренди) приписів ст. 785 ЦК України є помилковим. Проте, оскільки зазначена помилка не вплинула на правильність висновку по суті заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки, а фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами попередніх інстанцій встановлені з достатньою повнотою, обставинам справи дана належна юридична оцінка, а тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування або зміни оскаржуваних рішення та постанови у зазначеній частині.

Судом І інстанції також було відмовлено в частині клопотання позивача про збільшення позовних вимог на суму збитків у розмірі 9600,00грн., посилаючись на те, що у даному випадку має місце пред'явлення додаткової вимоги, а не збільшення позовних вимог за тією ж вимогою.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Встановивши, що вимога про стягнення 9600,00грн. збитків обґрунтована витратами позивача на правову допомогу і у даному випадку має місце не збільшення позовних вимог за цією ж вимогою, а пред'явлення додаткової вимоги, якої не було у позовній заяві, суд І інстанції повинен був у зазначеній частині залишити клопотання без розгляду, про що зазначити в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору, а не відмовляти у задоволенні клопотання.

Проте, оскільки таке порушення норм процесуального права не потягнуло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи та не призвело до прийняття неправильного судового рішення, підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення у зазначеній частині - відсутні.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним та місцевим господарськими судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків першої та апеляційної інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5- 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 у справі №5010/123/2012-5/10 залишити без змін.