розглянувши матеріали касаційної скарги військової частини А-1352на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2012р.у справі господарського суду№ 5023/1422/12 Харківської областіза позовом державного підприємства "Південна залізниця" довійськової частини А-1352 третя особа державне підприємство "Балаклійський ремонтний завод" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи -стягнення 103 118,40 грн. Болотова Е.І. дов. № 623 від 15.05.2012 Ващик В.О. дов. № 205 від 12.10.2012 не з'явився

У березні 2012 року державне підприємство "Південна залізниця" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до військової частини А-1352 про стягнення 103118,40 грн., з яких 102391,84 грн. сума основного боргу за подачу і прибирання вагонів, за користування вагонами, 608,74 грн. сума пені, 117,82 грн. сума 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,- Державне підприємство Міністерства оборони України "Балаклійський ремонтний завод", м. Балаклея.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2012 ( суддя Лавренюк Т.А.), залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 (головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., суддів Барбашової С.В., Плужніка О.В.) позовні вимоги задоволені: стягнуто з військової частини А-1352 на користь державного підприємства "Південна залізниця" 102391,84 грн. основного боргу, 608,74 грн. пені, 117,82 грн.3% річних та 2062,37 грн. судового збору.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, військова частина А-1352 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та справу передати на новий розгляд.

Касаційна скарга військової частини А-1352 вмотивована тим, що військова частина відноситься до Збройних Сил України, яка фінансується виключно за рахунок коштів Державного Бюджету України, а при здійсненні закупівлі послуг за державні кошти керується Законом України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) , які не передбачають попередньої оплати, як того вимагала "Південна залізниця".

Порушенням норм процесуального права касатор вважає застосування судами спеціального транспортного законодавства, а саме Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) та актів Міністерства транспорту України, які встановлюють попередню оплату за надання транспортних послуг та перевезення вантажів, які суперечать Бюджетному кодексу України (2542-14) та Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) .

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 12.11.2001р. між СТГО "Південна залізниця" (в подальшому змінило організаційну форму на Державне підприємство "Південна залізниця") та Військовою частиною А-1352 було укладено договір № 021449 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за перевезення та надані послуги.

Пунктом 2.4 розділу 2 договору відповідач В/Ч А-1352 зобов'язався здійснювати попередню оплату залізниці за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок позивача.

Відповідно до п.3.1 договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником (відповідачем), виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів.

Відповідно до умов договору залізниця списує з особового рахунку відповідача відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню і відображає їх в особовому рахунку на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.ін., оформлених в паперовому або електронному вигляді.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що у разі відсутності на особовому рахунку відповідача коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, а також відмови від оплати наданих послуг, залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно ст.62 Статуту залізниць України (457-98-п) з одночасним віднесенням відповідальності на відповідача за невиконання плану перевезень, затримку вагонів (контейнерів) та зберігання вантажу.

26.09.2011 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 021449, в якій пункт 16 визначили в іншій редакції, а саме що розмір оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником, виходячи з очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів, затверджених калькуляцій, та на підставі розрахунку вартості очікуваних послуг з перевезення військового вантажу, складеного товарним касиром станції Балаклея, визначили ціну 93338, 80 грн.

Згідно заявки на навантаження військового транспорту від 22.09.2011 Військова частина А-1352 просила залізницю забезпечити її рухомим складом для навантаження 26.09.11р. на станції Балаклія Південої залізниці на під'їзну колію Державного підприємства МОУ "Балаклійський ремонтний завод".

Відповідно до пам'яток про подавання вагонів в період 27.09.11р.-28.09.11 позивачем - залізницею були подані під навантаження порожні вагони:

- 27.09.11р. по пам'ятці № 2 вагони №№ 44259885, 44371573, 44374254, 44633287, 44689644, 44690253, 44906774, 44926970, 44181949, 44931640;

- 28.09.11р. по пам'ятці № 3 вагони №№ 44900850, 44408060.

27.09.11р. була складена відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 1310002 на суму 1193,00 грн., 28.09.11р. відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 1310003 на суму 555,00 грн., які з боку відповідача підписані без заперечень.

Відповідач попередню оплату за перевезення вантажів згідно заявки від 22.09.2011р. залізниці не здійснив.

Для здійснення перевезення відповідач повинен був оформити комплект перевізних документів (в паперовому або електронному виді), надати начальнику станції відправлення для проведення перевірки оформлення, інших операцій та прийняття вантажу до подальшого перевезення, що встановлено Правилами оформлення перевізних документів. Відповідачем не надано станції відправлення перевізних документів для оформлення перевезення.

Через відсутність попередньої оплати, достатньої для відправлення завантажених 12 платформ військовим вантажем і одного людського вагону та недосягнення домовленості з Південною залізницею про відправлення вантажу без попередньої оплати відповідач військова частина А-1352 відмовився відправляти вантаж та розвантажив вагони.

13.10.11р. Харківською дирекцією залізничних перевезень отриманий лист від 10.10.2011 №1327 з проханням прибрати з під'їзних колій ДП "Балаклійський ремонтний завод" 12 залізничних платформ та один людський вагон.

В той же день 13.10.2011 вагони були забрані залізницею з під'їзної колії ДП "Балаклійський ремонтний завод", складена пам'ятка № 1, відомість плати за користування вагонами № 13100004 на суму 81959,20 грн., відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 13100001 на суму 1624,10 грн. Зазначені документи підписані відповідачем із запереченнями, в яких він зазначив, що вагони були виставлені на під'їзду колію ще 30.09.2011р., про що начальника станції Балаклея Південної залізниці було повідомлено листом № 1288 від 30.09.2011р. та листом № 1327 від 10.10.2011р.

Стосовно листа №1288 від 30.09.2011 судами встановлено, що поданий відповідачем до суду лист № 1288 від 30.09.11р. на адресу позивача, яким відповідач через відсутність фінансування відмовляється від використання вагонів та зобов'язується їх звільнити до 17 годин 30.09.2011р. не є належним доказом, оскільки немає доказів його вручення, або хоча б направлення на адресу позивача - залізниці.

Також, твердження відповідача про те, що вагони були розвантажені та готові для прибирання, - відхилено судами попередніх інстанцій та спростоване наданим залізницею актом загальної форми № 933 від 30.09.2011р., складеним позивачем відповідно до п.8 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) у зв'язку із закінченням місяця, якій підтверджує що станом на 19 год. 00 хв. 30.09.2011р. дванадцять платформ на під'їзній колії ДП "Балаклійський ремонтний завод" були зайняті технікою.

Таким чином, судами встановлено, що вагони були подані під навантаження 27-28.09.2011, через відсутність попередньої оплати за перевезення розвантажені та забрані залізницею з під'їзної колії 13.10.2011 після отримання повідомлення від відповідача.

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовласника від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.09.99р. № 113, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 15.03.1999 за №165/3458 (z0165-99) ( з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п.п. 4, 5 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного приймання від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника. Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні п'ять діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера).

Відповідно до п.12 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Розрахунок належних до сплати платежів позивачем проведено за методиками, викладеними в Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги -Тарифне керівництво №1, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009 р. (z0340-09)

Надаючи правову оцінку Додатковій угоді № 1 від 26.09.2011 до договору № 021449 від 12.11.2001, суди попередніх інстанцій не визнали її як доказ зміни сторонами умов договору в частині виключення з нього умов про попередню оплату. Даною угодою сторони погодили викласти пункт 16 договору у новій редакції, а саме: "Розмір оплати та періодичність її внесення визначається Вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів, затверджених калькуляцій. Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін. Ціна даного договору (вартість послуг) становить 93 338,80 грн." При цьому місцевий господарський суд звернув увагу на те, що договір № 021449 від 12.11.2001 взагалі не містить пункту 16, в договорі лише 7 пунктів.

Суди попередніх інстанцій відхилили заперечення відповідача, що він ще 30.09.11р. повідомив станцію Балаклея Південної залізниці про необхідність прибирання вагонів, оскільки відповідно до п.4 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) про закінчення вантажних операцій та готовність вагонів до забирання локомотивом залізниці вантажовласник повинен надати станції повідомлення за встановленою у додатку 12 до цих Правил формою.

Відповідачем не надано судам доказів належного повідомлення позивача про закінчення вантажних операцій та готовність вагонів до забирання, а наданий відповідачем витяг з зошиту телефонних переговорів суди не прийняли як належний доказ, оскільки він складений відповідачем та в ньому не зазначено, за яким телефонним номером було передано телефонограму, як і не зазначено, кому саме вона могла бути передана та ким саме прийнята, та чи повноважною на це особою передана. Окрім того, зазначене повідомлення не відповідає вимогам, встановленим п.4 Правил користування вагонами і контейнерами та додатку 12 до цих Правил.

Враховуючи вказані обставини, суди дійшли до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 102 391,84 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п.4.4 Договору у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків в частині не проведення розрахунків за отримані послуги відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Судами встановлено, що позивач надав розрахунок пені в сумі 608,74 грн., який відповідає вимогам Договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі цього позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 117,82 грн.

Згідно ст. 7 Закону України "Про транспорт" розрахунки із споживачами послуг транспорту загального користування проводяться на основі чинних тарифів у порядку, визначеному кодексами(статутами) окремих видів транспорту та іншими актами законодавства України.

Статтею 10 Закону України "Про залізничний транспорт" також встановлено, що розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України (457-98-п) , іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Стаття 62 Статуту залізниць (457-98-п) передбачає, що належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситись готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

У разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Відправка, видача вантажів можуть бути затримані до внесення платежів. За час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами залізниці плату, передбачену статтею 119 цього Статуту (457-98-п) .

Судами встановлено, що саме на таких умовах було укладено сторонами Договір № 021449 від 12.11.2001 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Посилання військової частини А-1352 в касаційній скарзі на виключно бюджетне фінансування та оплату за надані послуги лише після їх фактичного надання - було предметом розгляду судами попередніх інстанцій.

Суди виходили із ст. 49 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством. постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (1404-2006-п) прийнята в межах повноважень Кабінету Міністрів України, є нормативно-правовим актом, що регулює бюджетні відносини в Україні. В цій Постанові Кабінет Міністрів України вирішив погодитись з пропозицією Міністерства фінансів про те, що у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату у разі закупівлі на строк не більше одного місяця, в тому числі по оплаті транспортних послуг із залізничних перевезень.

Таким чином, умови пункту 3.1 Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 12.11.2001 № 021449 в частині обов'язковості здійснення відповідачем попередньої оплати за послуги по перевезенню вантажів залізничним транспортом визнані судами попередніх інстанцій такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, в тому числі і законодавству, яке регулює бюджетні відносини.

Проте, судові рішення прийняті судами попередніх інстанцій по неповно встановленим обставинам справи, з відсутністю правової оцінки всім наявним матеріалам справи, без залучення особи, не залученої до участі у справі, на права та обов'язки якої може вплинути судове рішення.

Так, у відзиві на позовну заяву( а.с. 45) військова частина А-1352 зазначає про наявність рішення Міністра оборони України від 31.03.2011, на підставі якого військова частина А-1352 отримала 20.06.2011 наряд на відправку залізничним транспортом військового майна в м. Вознесенськ Миколаївської області.

Відповідно до означеного рішення Міністра оборони України для відповідача були передбачені бюджетні кошти у зведеному кошторисі за кодом 1134 в сумі 99000 грн. на оплату послуг з перевезення військового вантажу. Протоколом № 35 від 01.09.2011 ( а.с.74-79) засідання комітету з конкурсних торгів також підтверджено закупівлю послуг з перевезення залізничним транспортом в сумі 99000 грн.

В матеріалах справи ( а.с.67) наявна Довідка Державного казначейства України в Балаклійському районі про те, що військова частина А-1352 включена до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

В матеріалах справи ( а.с.85) наявна копія Реєстру бюджетних зобов'язань розпорядника бюджетних коштів від 26.09.2011 № 110, за яким військова частина А-1352 брала бюджетні зобов'язання в сумі 93338,80 грн. за Договором від 12.11.2001 та додатковою угодою від 26.09.2011.

За таких обставин місцевому господарському суду належало з'ясувати підстави відмови Управління Державного казначейства у Балаклійському районі здійснити заявлену військовою частиною А-1352 попередню оплату за послуги та перевезення військового вантажу, для чого залучити Управління Державного казначейства у Балаклійському районі до участі у справі в якості третьої особи на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, можливе задоволення позовних вимог за рахунок коштів Державного бюджету може вплинути на права і обов'язки Управління Державного казначейства у Балаклійському районі, що не було залучено до участі у справі,- за таких обставин місцевому суду належало розглянути питання залучення Управління Державного казначейства у Балаклійському районі до участі у справі в якості третьої особи.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги військової частини А-1352, оскільки судами не було надано правову оцінку всім обставинам справи та не залучено до участі у справі особу, судове рішення може сплинути на її права і обов'язки, відтак прийняті рішення і постанова є передчасними.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.