головуючого -судді Дерепи В.І.,суддів :Грека Б.М., -(доповідача у справі). Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.12 у справі № 5011-35/4014-2012 господарського судуміста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз"д о Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання договору недійсним за участю представників від: позивача Суркова І.О. (дов. від 01.08.12) відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору, з підстав його невідповідності Типовому договору та закріплення в ньому неоднакових умов для сторін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.12 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.12 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Скрипки І.М.), в позові відмовлено повністю. Судові акти мотивовані тим, що договір не суперечить жодному законодавчому положенню.

Не погодившись з судовими актами у справі, Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що спірний Договір не відповідає вимогам Типового договору затвердженого Постановою НКРЕ №212 від 10.02.11 (v0212227-11) з огляду на наступне:

1) розділ 2 Договору "Кількість та якість газу" не містить в собі графік запланованих по місяцях кварталів обсягів, що плануються передаватися по цьому Договору; крім того, не враховані пункти 2.1.2, 2.2 які передбачені типовим договором, а саме п. 2.1.2. Типового договору (v0212227-11) згідно якого допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами згідно п. 2.1 цього договору планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу.

Пункт 2.2 Типового договору (v0212227-11) передбачає, що добовий розподіл планованого обсягу продажу газу здійснюється рівномірно, виходячи з середньодобового обсягу передачі газу. Середньодобовий обсяг передачі визначається шляхом ділення планованого обсягу продажу газу на кількість днів у відповідному місяці.

2) розділ 6 Договору "Порядок та умови проведення розрахунків" не містить положення, передбачені розділом 6 Типового договору (v0212227-11) . Таким чином, позивач стверджує, що порядок та умови проведення розрахунків, що передбачені Договором, не відповідають затвердженим положенням типового договору.

Крім того, позивач вважає, що відповідальність по Договору є нерівною так як, на думку позивача в Договорі існує певна неспіврозмірність відповідальності сторін Договору, а саме в пункти 7.2., 7.3, 7.4 Договору вказують на нерівність прав Покупця та Продавця, а саме:

п. 7.4. Договору передбачає сплату НАК "Нафтогаз України" пені в розмірі 0,01% від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 1% від суми простроченого платежу;

п. 7.5. Договору передбачає право Продавця (відповідача) в односторонньому порядку припинити постачання газу Покупцю (позивачу) та/або в односторонньому порядку розірвати цей договір;

п. 7.6. Договору закріплює обов'язок позивача сплатити до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, вартість спожитого газу понад плановий/узгоджений обсяг.

п. 7.7 Договору всупереч ч. 6 ст. 232 ГК України наділяє продавця правом нарахування неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Також, скаржник зазначає, що в зв'язку з тим, що відповідач є монополістом на ринку постачання газу ПАТ "Харківгаз" було вимушено укладати договори на завідомо невигідних умовах.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/1515/10 від 30.12.10. Даний договір позивач просить визнати недійсним, посилаючись на те, що він не відповідає вимогам закону, зокрема, умовам Типового договору, як було зазначено вище. Суди відмовили в позові з посиланням на повну відповідність умов договору приписам законодавства. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне підтримати таку правову позицію з огляду на наступне.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, судами досліджувалося питання наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Судами встановлено, що Договір підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь - яких зауважень і застережень та скріплений печатками. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судами вірно встановлено, що матеріалів справи не вбачається, у чому саме полягає порушення прав та інтересів скаржника за договором, по всім умовам якого досягнуто згоди при його укладенні. Посилання скаржника на те, що умови договору відрізняються від умов Типового договору не може свідчити про незаконність договору, оскільки сторони можуть відійти від умов Типового договору, при умові, що це (умови угоди) не суперечить законодавству.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.12 у справі №5011-35/4014-2012 залишити без змін.