головуючого судді Дерепи В.І. суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач) розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області на рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.07.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2012у справі № 18/18/5022-404/2012 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" про спонукання внести зміни до договору оренди №9-ЦМК від 12.12.2001р.

за участю представників:

позивача: Луб'янецький В.І. -предст. (дов. від 29.12.2011р.)

відповідача: Авдєєнко В.В.- адвокат (договір від 22.10.2012р.)

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" про спонукання укласти додаткову угоду №10 про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001р. №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучанського мальтозного заводу, у зв'язку із внесеними змінами постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №961 (961-2011-п) до постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 року (786-95-п) "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу".

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.07.2012 року (суддя Охотницька Н.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 року (судді Мирутенко О.Л., Марко Р.І., Кравчук Н.М.), у позові відмовлено повністю. Висновки попередніх судових інстанцій мотивовано тим, що у орендаря відсутній обов'язок акцептувати пропозицію орендодавця про зміну (збільшення) розміру орендної плати з мотивів прийняття постанови КМУ від 14.09.2011р. №961 (961-2011-п) , шляхом укладення додаткової угоди до договору. Також, із посиланням на норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , Постанову КМУ від 14.09.2011року №961 (961-2011-п) суди прийшли до висновку, що норми діючого законодавства України безпосередньо не визначають можливості зміни розміру орендної плати через зміну в перебігу дії договору методики розрахунку орендної плати та додатків до неї.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренди державного та комунального майна", постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №961 (961-2011-п) "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. №629 (629-95-п) і від 04.10.1995р. №786 (786-95-п) " та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" у судовому засіданні 25.10.2012 року проти доводів касаційної скарги заперечив і в її задоволенні просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 12.12.2001року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Галспирт" (орендар), правонаступником якого є відповідач, було укладено договір № 9-ЦМК оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу" (далі - договір).

Умовами договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2001року) 5268,98грн.; розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Додатковими угодами сторони доповнювали і змінювали умови договору, зокрема, додатковою угодою №6 від 21.01.2007року сторонами внесено зміни до розділу №3 "Орендна плата", відповідно до яких орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 01.10.1995 року №786 (786-95-п) (в новій редакції) згідно з постановою КМУ від 27.12.2006 року №1846 (1846-2006-п) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2006 року) -9962,89грн.; додатковою угодою №9 від 22.07.2011 року (із змінами і доповненнями) продовжено дію договору оренди на 5 років з 13 квітня 2010 року по 12 квітня 2015 року.

У період з жовтня по грудень 2012 року орендодавець звертався до орендаря з листами, у яких пропонував укласти додаткову угоду до договору про зміну розміру орендної плати з підстав зміни орендних ставок за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 (961-2011-п) "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 (629-95-п) і від 4 жовтня 1995 р. N 786 (786-95-п) ", а також внести зміни до договору в частині обов'язків орендаря та строку чинності, умов зміни та припинення договору.

Зазначену пропозицію орендар відхилив.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що у орендаря відсутній обов'язок акцептувати пропозицію орендодавця про зміну (збільшення) розміру орендної плати з мотивів прийняття постанови КМУ від 14.09.2011р. №961 (961-2011-п) , шляхом укладення додаткової угоди до договору. Також, із посиланням на норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , Постанову КМУ від 14.09.2011року №961 (961-2011-п) суди прийшли до висновку, що норми діючого законодавства України безпосередньо не визначають можливості зміни розміру орендної плати через зміну в перебігу дії договору методики розрахунку орендної плати та додатків до неї.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

За правилами частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі-Закон) методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 Закону встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін та на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Укладений між сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України (частина 2 статті 10 Закону).

Відповідно до пункту 3.4 Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 1774 (z0930-00) , розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 3.4. договору сторони передбачили можливість перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 (961-2011-п) "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 (629-95-п) і від 4 жовтня 1995 р. № 786 (786-95-п) " (далі-постанова) було змінено орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств.

На виконання цієї постанови Уряду позивач звернувся до відповідача з проектом додаткової угоди, у якому, зокрема, містився новий розрахунок орендної плати.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати у разі зміни методики її розрахунку, а орендна плата за майно державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

За таких обставин висновки попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу щодо розміру орендної плати не ґрунтуються на вимогах закону та умовах договору.

Також, при прийняті судових рішень попередніми інстанціями не враховано, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (v015p710-02) (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про внесення змін до договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Поряд з цим, для прийняття законного і обґрунтованого рішення необхідно дослідити усі запропоновані позивачем зміни до договору (які стосуються не лише змін в частині розміру орендної плати), їх підставність та відповідність чинному законодавству, проте Вищий господарський суд України позбавлений такого права з огляду на приписи частини другої статті 111-7 ГПК України, згідно з якою касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 05.07.2012року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2012року зі справи № 18/18/5022-404/2012 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.