розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Дослідний завод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р.у справі господарського суду № 18/437/12 Полтавської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг Ейдженсі" допублічного акціонерного товариства "Дослідний завод" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 30 579,95 грн. не з'явився Наливайко Є.О. дов. № 7-юр від 02.04.2012

У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг Ейдженсі" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дослідний завод" про стягнення 29604,19 грн. заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 0903112 від 09.03.2011, 975,76 грн. штрафних санкцій (пені) та судового збору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.05.2012 ( суддя Безрук Т.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 (головуючого судді Істоміної О.А., суддів Білецької А.М., Гетьман Р.А.) позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Дослідний завод" на користь ТОВ"Ламан Шипінг Ейдженсі" 21152,64 грн. основного боргу, 696,28 грн. пені, 1142,75 грн. судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Дослідний завод" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В касаційній скарзі ПАТ "дослідний завод" посилається на невірне тлумачення судами Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) , на відсутність погодження з його сторони додаткових витрат по зберіганню в порту та користуванню контейнерами, вважає, що судами надано невірну оцінку причин знаходження контейнерів в порту протягом двох місяців.

Заслухавши присутнього представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг Ейдженсі" та ВАТ "Дослідний завод"( яке в подальшому змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство "Дослідний завод") укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 0903112 від 09.03.2011р. (далі -Договір).

Згідно із п. 1.1. Договору відповідач (клієнт) доручив, а позивач (експедитор) зобов'язався організувати за рахунок клієнта транспортне-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів на території України та в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнту. Згідно п. 1.2 Договору умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови, пов'язані з виконанням цього договору, встановлюються за угодою сторін.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнту за згодою сторін, в тому числі митне оформлення вантажу. В разі необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором укладати від свого та /або від імені клієнта та за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями: контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та ін.

Згідно п.4.1.2 Договору експедитор узгоджує перелік послуг з клієнтом, оплата яких здійснюється при наявності письмового підтвердження клієнтом вартості даних послуг. Додаткові витрати, пов'язані з перевірками вантажу контролюючими органами держав сплачуються по факту наданих таких послуг.

Згідно п.4.1.3 Договору клієнт сплачує:

а) узгоджені платежі, що підлягають оплаті за надані послуги по перевезенню вантажу морським транспортом (фрахт) та інші витрати, пов'язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір і та ін.), протягом трьох банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунка, при наявності вантажу в порту, але до виходу контейнерів із порту. Під документами, підтверджуючими доставку вантажу, розуміються митні документи, а саме, копія сервісного коносамента з печаткою митниці, фіксована дата розвантаження вантажу з борту судна в порту призначення. Послуги банку за перерахунок грошових коштів сплачує клієнт.

б) узгоджені платежі, що підлягають оплаті експедитору, автомобільному чи/або залізничному перевізнику (при наземній доставки вантажу), здійснюється не пізніше п'яти банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку-фактури за надані послуги експедитора та/або підтвердження фактичних витрат експедитора. Послуги банка за перерахування грошових коштів сплачує клієнт.

в) по виставленому рахунку експедитора внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту згідно тарифам, офіційно встановленим Одеським та/або Іллічівським морським портом та/або контейнерними операторами, офіційно здійснюючими свою діяльність на території зазначених портів.

Відповідно до п.1.3 Договору під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій обумовлюється найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправникам, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоотримувача та іншу необхідну інформацію, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування. Заявка подається за 5 днів до початку завантаження та готовності вантажу до перевезення.

Судами встановлено, що 15.09.2011 відповідач надав позивачу гарантійний лист № 123, яким прохав видати контейнер № ССLU7398310, що прибув в порт Іллічівськ з вантажем «комплектуючі до офісних крісел», та гарантував оплату вартості послуг в розмірі 2250,00 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ. Також відповідач зобов'язався оплатити всі витрати експедитора по зберіганню контейнера з вантажем в порту, сплатити наднормативне використання контейнера за ставкою суднохідної лінії, сплатити за понаднормативний простій автотранспорту, оплатити ремонт контейнерів в разі їх пошкодження.

Згідно двостороннє підписаної заявки N 1 від 15.09.2011р. (додаток № 2 до Договору) позивач зобов'язався організувати вивантаження з борта судна, внутрішньопортове експедирування, доставити контейнер № ССLU7398310 на адресу клієнта, повернути порожні контейнери лінійному агенту.

В даній заявці сторони узгодили вартість послуг (ППР, зберігання, послуги лінійного агента, внутрішньопортове експедирування та автотранспортні послуги) в сумі 2250,00 доларів США, та визначили можливі додаткові витрати: затримка автотранспорту більше двох днів на митній очистці та розвантажуванні; зберігання контейнерів в порту; використання контейнерного обладнання (демередж); штраф "Укравтодору" України в разі перевищення навантаження на осі автотранспорту при перевезенні із порту розвантаження на адресу клієнта.

На виконання Договору позивач здійснив транспортно-експедиторське обслуговування вантажу відповідача, що надійшов у контейнері №ССLU7398310 та організував його перевезення на адресу відповідача, що підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR) № 070062.

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки-фактури №LS-3645903 від 11.11.2011р. та № LS-3648922 від 28.11.2011р. на загальну суму 55604,19 грн.

Відповідач частково оплатив рахунок №LS-3645903 від 11.11.2011р. на суму 26000,00 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку від 11.011.2011р. В іншій частині вартість послуг не оплатив.

Позивач направив відповідачу претензію від 07.12.2011 № 856/20-11 про сплату боргу в сумі 29604,19 грн. Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з приписів ст. 929 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Зазначені положення також встановлені в ст. 316 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.8 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Згідно ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Судами попередніх інстанцій при вирішенні справи по суті встановлено, що в рахунку-фактурі № LS-3645903 від 11.11.2011 позивачем визначено вартість послуг з ТЕО на території України в сумі 16283,89 грн.; зберігання вантажу в порту 12460,37 грн.; використання контейнерного обладнання на території України 13516,87 грн., експедиторська винагорода - 399,12 грн.

В рахунку-фактурі № LS-3648922 від 28.11.2011р. позивачем визначено вартість послуг з транспортно-експедиційного обслуговування на території України в сумі 5323,54 грн., зберігання вантажу в порту - 536,90 грн., використання контейнерного обладнання на території України - 2683,50 грн., експедиторська винагорода - 4400,00 грн.

Отже загальна сума, заявлена позивачем до оплати становить: за послуги з транспортно-експедиційного обслуговування на території України 21607,43 грн. (з ПДВ), зберігання вантажу в порту 12997,27 грн. (з ПДВ), використання контейнерного обладнання на території України 16200,37 грн. (з ПДВ), експедиторська винагорода 4799,12 грн. (з ПДВ).

Сторони в заявці № 1 на транспортування та експедирування вантажів від 15.09.2011 узгодили загальну вартість послуг (за вантажно-розвантажувальні роботи, послуги лінійного агента, внутрішньо портове експедирування та автотранспортні послуги) в сумі 2250,00 дол. США (що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату проведення оплати становить 17955,00 грн.), а також ймовірні додаткові витрати.

Отже, згідно заявки № 1 та виставлених рахунків відповідач мав оплатити експедитору 17955,00 грн. узгодженої вартості послуг (за вантажно-розвантажувальні роботи, послуги лінійного агента, внутрішньопортове експедирування та автотранспортні послуги) та фактичні додаткові витрати - зберігання вантажу в порту 12997,27 грн. (з ПДВ) і використання контейнерного обладнання на території України (демередж) 16200,37 грн. (з ПДВ).

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати позивачу 47152,64 грн. вартості узгоджених послуг та узгоджених додаткових витрат, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 8451,55 грн. боргу судами попередніх інстанцій відхилені як необґрунтовані.

Відповідачем було сплачено лише 26000,00 грн.

Заборгованість в сумі 21152,64грн. основного боргу відповідач не сплатив.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, використання контейнерів та зберігання вантажу в порту позивачем здійснювалось на підставі договору № 1903/10 від 19.03.2010р. укладеного між позивачем та ТОВ "Чайна Шиппинг (Україна) Єйдженси", що є лінійним агентом в Україні суднохідної контейнерної лінії-морського перевізника, сума 16200,37 грн. підтверджується виписаними рахунками ТОВ "Чайна Шиппинг (Україна) Єйдженси" позивачу та платіжними дорученнями про сплату позивачем на користь ТОВ "Чайна Шиппинг (Україна) Єйдженси" плати за користування контейнерами.

Визначена позивачем в рахунках сума оплати за зберігання вантажу в порту 12997,27грн. підтверджується рахунками ТОВ "Чайна Шиппинг (Україна) Єйдженси" та платіжними дорученнями про сплату позивачем на користь ТОВ "Чайна Шиппинг (Україна) Єйдженси" плати за зберігання вантажу.

Таким чином судами встановлено, що надання передбачених в заявці послуг підтверджується договорами, рахунками, актами виконаних робіт та відповідними платіжними дорученнями.

Заборгованість в сумі 21152,64грн. основного боргу відповідач не сплатив, тому суди дійшли висновку про задоволення в цій частині позовних вимог.

Посилання ПАТ "Дослідний завод" в касаційній скарзі на вину ТОВ "Ламан Шипінг Ейдженсі" у затримці контейнера в порту протягом двох місяців, а відтак і відсутності підстав для сплати за зберігання вантажу в Іллічівськом порту і плати за користування контейнерами протягом цих двох місяців були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, які ці заперечення відхилили як безпідставні, оскільки ні в Договорі на транспортно-експедиційне обслуговування № 0903112 від 09.03.2011, ні в заявці № 1 сторонами не встановлювався конкретний строк доставки вантажу відповідачу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст.611 цього Кодексу передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.3.4 Договору сторони передбачили, що в разі прострочення клієнтом здійснення платежу за надані експедитором послуги, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, належній до сплати, за кожен день та за весь період прострочення.

З огляду на визначену судом суму основного боргу пеня за заявлені позивачем періоди становить 696,28грн. за розрахунком суду. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхилені як необґрунтовані.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Дослідний завод", оскільки судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на касатора.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дослідний завод" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. у справі №18/437/12 господарського суду Полтавської області залишити без змін.