Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий),

Борденюк Є.М.,

Вовк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Північно-Кримського каналу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року у справі № 5002-28/494-2012 за позовом Управління Північно-Кримського каналу до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" про визнання договору укладеним в редакції позивача,

У лютому 2012 року Управління Північно-Кримського каналу звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" про визнання договору № 2 про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу укладеним в його редакції у зв'язку з розбіжностями, які виникли при укладенні договору щодо його оплатності за вимогами закону.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 03.02.2012 року позовну заяву Управління Північно-Кримського каналу до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" про визнання договору № 2 про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу укладеним в його редакції передано за територіальною підсудністю до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2012 року (суддя Лукачов С.О.) в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року (судді Сікорська Н.І., Градова О.Г., Антонова І.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та прийняти нове рішення.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

У судовому засіданні 18.10.2012 року оголошувалася перерва на 25.10.2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 28.12.2011 року позивачем було надіслано відповідачу проект договору № 2 про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу.

04.01.2012 року відповідачем надіслано позивачу підписаний договір № 2 з протоколом розбіжностей. 05.01.2012 року позивачем було надіслано відповідачу лист № 01/05, в якому повідомлялося про незгоду з протоколом розбіжностей у зв'язку з тим, що запропонована відповідачем редакція договору суперечить п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1101 (1101-2011-п) в якому зазначено про надання позивачем платних послуг, пов'язаних з подачею води юридичним і фізичним особам.

Листом від 06.01.2012 року № 03/13-13-18 відповідач повідомив позивача про надіслання підписаного договору № 2 з протоколом розбіжностей.

Листом від 16.01.2012 року № 04/51 позивачем було надіслано відповідачу протокол погодження розбіжностей до договору.

Листом від 24.01.2012 року № 180/13-13-18 відповідач повідомив позивача про повернення протоколу узгодження розбіжностей у зв'язку з непогодженням деяких умов договору та згоду на вирішення переддоговірного спору в господарському суді.

Предметом даного судового розгляду є вимоги Управління Північно-Кримського каналу до відповідача про визнання договору про надання послуг з подачі води на комунальні потреби укладеним в його редакції у зв'язку з розбіжностями, які виникли при укладенні договору, щодо його оплатності за вимогами закону.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові про визнання укладеним договору про надання послуг з подачі води на комунальні потреби мотивовано відсутністю між сторонами відносин, які підпадають під перелік платних послуг встановлених постановою Кабінету Міністрів України та можуть надаватися бюджетними установами і організаціями, які належать до сфери управління Державного комітету по водному господарству на замовлення юридичних і фізичних осіб, оскільки відповідач самостійно здійснює забір води для задоволення потреб вторинних користувачів.

Відповідно до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Частиною 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Проте, суди попередніх інстанцій на зазначені норми матеріального права уваги не звернули та правової оцінки доказам і обставинам спору з їх урахуванням у прийнятих рішеннях не навели.

За ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу та є платним.

Згідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1101 (1101-2011-п) до платних послуг, які надаються бюджетними установами Державного агентства водних ресурсів віднесено послуги, пов'язані з подачею води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел для поливу зрошуваних або зволоження осушених земель, промислових і комунальних потреб, а також поливу городів, садів і богарних земель та наповнення наливних водойм.

За п.п. 3, 6 Порядку надання платних послуг бюджетними установами й організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету України по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України, Державного комітету України по водному господарству, Міністерства економіки України від 21.05.2001 року № 92/243/104 зареєстрованого Міністерством юстиції за № 466/5657 від 31.05.2011 року (z0466-01) , надання платних послуг здійснюється за заявкою згідно з договором, який укладається сторонами. Термін розгляду заявок не повинен перевищувати одного місяця з дати їх надходження.

На всі види послуг, у тому числі пов'язаних із подачею води по/з магістральних, розподільчих каналів та каналів комплексного призначення, меліоративної системи, інших водних джерел на полив зрошуваних або зволоження осушених земель, промислові і комунальні потреби, наповнення наливних ставків і водосховищ, полив городів, садів і богарних (немеліорованих) земель -незалежно від балансової належності, застосовуються договірні ціни.

У той же час, суди обох інстанцій не врахували того, що відносини між сторонами регулюються зазначеними нормами матеріального права та не встановили дійсних прав і обов'язків сторін у відносинах, що виникли між ними.

За матеріалами справи Управління Північно-Кримського каналу відповідно до Положення про нього затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 18.12.2006 року № 268 є бюджетною неприбутковою організацією та належить до сфери управління Державного комітету по водному господарству.

Завданням позивача є, зокрема, відповідно до п.п. 9 п. 2.2 Положення забезпечення потреби зрошувальних систем та інших водокористувачів, а також водокористувачів питного та технічного водопостачання в межах своєї діяльності водними ресурсами. За п.п. 29 п. 2.2 Положення позивач надає платні послуги на замовлення юридичних та фізичних осіб у встановленому порядку за переліком, встановленим постановою Кабінету Міністрів України.

За поданим до укладення проектом договору позивач здійснює забір води із Каховського водосховища, подає її по руслу магістрального каналу, здійснюючи підйом насосними станціями № 1, 2, 3 в Станційне водосховище до точки водозабору відповідача, а точкою водозабору відповідача є його насосна станція № 4.

У той же час, суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом запропонованого до укладення договору зобов'язанням позивача є експлуатація гідротехнічних споруд та підтримка необхідного рівня води у Станційному водосховищі, а відповідач зобов'язаний здійснювати забір води зі Станційного водосховища для комунальних потреб та її оплату.

Отже, висновок судів про відсутність в запропонованому до укладення проекті договору умов щодо надання позивачем послуг, пов'язаних з подачею води не ґрунтується на змісті спірного проекту договору та матеріалах справи, оскільки за умовами цього проекту договору позивач забезпечує можливість водозабору відповідачем шляхом експлуатації гідротехнічних споруд та підтримання необхідного рівня води у Станційному водосховищі.

За вимогами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, судами обох інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України не повно з'ясовано умови запропонованого позивачем до укладення проекту договору та їх відповідність фактичним обставинам справи і вимогам закону та не застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і зроблено передчасний висновок про відмову в позові про укладення договору в запропонованій позивачем редакції.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Управління Північно-Кримського каналу задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2012 року скасувати, і справу № 5002-28/494-2012 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.