Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Інвестування. Приватний капітал", м. Ужгород на ухвалу від 23.07.2012 р. господарського суду Закарпатської області та постанову від 20.08.2012 р. Львівського апеляційного господарського судуу справі № 5008/492/2012 господарського суду Закарпатської областіза заявою 1.Управління пенсійного фонду України в Іршавському районі 2. приватного підприємства "Інвестування. Приватний капітал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор тойс", м. Іршава Закарпатської області про банкрутствоу судовому засіданні взяв участь представник

скаржника Ракушинець А.А., директор.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 13.06.2012 р. за спільною заявою Управління пенсійного фонду України в Іршавському районі (далі -кредитор 1) та приватного підприємства "Інвестування. Приватний капітал" (далі -кредитор 2) порушено провадження у справі № 5008/492/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор тойс".

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 23.07.2012 р. (суддя Івашкович І.В.) вказану заяву залишено без розгляду у зв'язку з ненаданням одним з ініціюючих кредиторів - приватним підприємством "Інвестування. Приватний капітал" доказів сплати судового збору в установленому розмірі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. (судді: Мирутенко О.Л. -головуючий, Данко Л.С., Кравчук Н.М.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, кредитор 2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанції норм матеріального права, зокрема, п. 18 ч. 1 ст. 5, ч. 6 ст. 6 Закону України "Про судовий збір". На думку скаржника, судовий збір за подання заяви про порушення справи про банкрутство повинен сплачуватись ініціюючими кредиторами пропорційно розміру їх грошових вимог до боржника.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 13 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство) встановлює, що із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону.

Як вбачається, спільна заява кредиторів про порушення даної справи про банкрутство була подана 08.06.2012 р., тобто після набуття чинності Законом України "Про судовий збір" (2343-12) (у редакції Закону України від 22.12.2011 р. N 4212-VI (4212-17) ) (далі - Закон).

Підпунктом 13 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону встановлено ставку судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство в сумі 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Тобто, Законом (3674-17) встановлено фіксовану ставку судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство, яка становить 5 розмірів мінімальної заробітної плати і при зверненні до суду із відповідною заявою судовий збір повинен сплачуватись ініціюючим кредитором (кредиторами) саме в розмірі, який чітко визначений Законом (3674-17) .

У той же час одного з ініціюючих кредиторів у даній справі - Управління пенсійного фонду України в Іршавському районі згідно з п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону звільнено від сплати судового збору (у тому числі і за подання заяви про порушення справи про банкрутство).

У такому випадку, тобто якщо один з ініціюючих кредиторів звільнений від сплати судового збору, інший ініціюючий кредитор, який відповідних пільг не має, повинен сплатити встановлену Законом (3674-17) ставку судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство в повному обсязі не залежно від розміру його грошових вимог до боржника.

Як вбачається, до заяви про порушення даної справи про банкрутство кредитором 2 взагалі не було додано доказів сплати судового збору, що з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Закону про банкрутство виключає можливість порушення провадження у справі про банкрутство за такою заявою.

Не зважаючи на це суд першої інстанції одночасно з порушенням провадження у справі зобов'язав кредитора 2 надати докази сплати судового збору відповідно до п.п. 13 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону.

Оскільки кредитор 2 вимоги суду не виконав, сплативши судовий збір лише частково, висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про необхідність залишення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України є законним та обґрунтованим.

Посилання кредитора 2 у касаційній скарзі на приписи п. 6 ст. 6 Закону, який передбачає пропорційну сплату судового збору, є безпідставними, оскільки положення вказаної статті стосуються виключно позовних заяв майнового характеру і не розповсюджується на заяви про порушення справи про банкрутство, судовий збір за подання яких підлягає сплаті за фіксованою ставкою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 7, 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4, 5 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Інвестування. Приватний капітал" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 23.07.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. у справі № 5008/492/2012 залишити без змін.