розглянувши матеріали касаційної скарги ДП "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Луганськвантажтранс"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2012 року у справі господарського суду Луганської областіза позовомДП "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Луганськвантажтранс" до ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" про внесення змін до договору, в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Бугайов А.В. (дов. від 07.02.12 № 03/5-330),

відповідача: Жидков Л.В. (дов. від 03.01.12 № 5),

Рішенням від 18.04.2012 господарського суду Луганської області в задоволенні позову про внесення змін до договору відмовлено, судові витрати покладено на позивача.

Постановою від 13.06.12 Донецького апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДП "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Луганськвантажтранс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач надав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення -без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані судові рішення, 18.02.2008 між ДП "Луганськвантажтранс" та ЗАТ "ГЗФ "Луганська" (змінено назву на ПАТ "Групова збагачувальна фабрика "Луганська") було укладено договір № 23 на подачу та прибирання залізничних вагонів по ЗАТ ГЗФ "Луганська", який набрав чинності з 12.11.2009 - з дня винесення Луганським апеляційним господарським судом постанови, якою п.7.1. договору викладено в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з дня набрання чинності рішення суду і укладається на 5 років".

06.01.2012 позивач звернувся до ПАТ "ГЗФ "Луганська" з пропозицією укласти додаткову угоду № 6 до вказаного вище договору № 23 від 18.02.2008, яку було підписано відповідачем 23.01.2012 з протоколом розбіжностей.

Після проведення спільного засідання сторін щодо узгодження протоколу розбіжностей, між сторонами не врегульованими залишились положення пунктів 1 і 2 додаткової угоди № 6, які стосувались зміни розміру оплати наданих послуг.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на ст. 652 ЦК України, а також на зміну істотних обставин, які полягали у інфляційних процесах в економіці держави, збільшення рівня мінімальної заробітної плати, подорожчання вартості ППМ, що призвело до збільшення витрат позивача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку правомірно взято до уваги той факт, що нормами чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 651, 652 ЦК України, передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі істотного порушення договору другою стороною та за наявності одночасно чотирьох умов при істотній зміни обставин.

При цьому, закон пов'язує можливість розірвання або зміни договору безпосередньо не з істотною зміною обставин, а лише за наявності чотирьох законодавчо визначених підстав, необхідних для внесення змін до умов договору, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

З врахуванням встановленого судами факту недоведеності позивачем наявності всіх чотирьох підстав, визначених у ст. 652 Цивільного кодексу України, вмотивованим є висновок судів про відмову в позові.

З огляду на вказане вище, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.