розглянувши касаційну скаргу Колективного виробничого підприємства "Красилівська пересувна механізована колона № 36"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 р. у справі № 12/5025/2180/11 господарського суду Хмельницької області

за позовом Колективного виробничого підприємства "Красилівська пересувна механізована колона № 36"

до треті особи про Комунального підприємства "Управління капітального будівництва обласної ради" Красилівська міська рада, Об'єднання "Хмельницьксільбуд" стягнення 1 258 430,72 грн.за участю представників:

КВП "Красилівська пересувна механізована колона № 36" - Кушнір В.А.;

КП "Управління капітального будівництва обласної ради" -Горбань О.В.;

Красилівської міської ради -не з'явилися;

Об'єднання "Хмельницьксільбуд" -не з'явилися;

Колективне виробниче підприємство "Красилівська пересувна механізована колона № 36" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Комунального підприємства "Управління капітального будівництва обласної ради" 1 258 430,72 грн., у т.ч. 1 023 695,00 грн. основної заборгованості, 144 370,10 грн. збитків від інфляції та 90 365,62 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами контракту на будівництво від 08.04.1993 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.2-5).

Відповідач у справі - КП "Управління капітального будівництва обласної ради" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідальною перед позивачем особою є балансоутримувач об'єкту -Красилівська міська рада (т.1 а.с.105-107).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.01.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Красилівську міську раду (т.1 а.с.147).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.01.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Об'єднання "Хмельницьксільбуд" (т.2 а.с.6).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.02.2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 686 259,00 грн. основного боргу, 34 350,29 грн. процентів річних, 96 570,81 грн. збитків від інфляції (т.2 а.с.107-109).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 686 259,00 грн.;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

При цьому, у задоволенні вимоги про стягнення 337 436,00 грн. заборгованості відмовлено, у зв'язку з ненаданням позивачем належних доказів в її обгрунтування.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 р. рішення господарського суду Хмельницької області від 22.02.2012 р. скасовано. У задоволенні позову відмовлено (т.3 а.с.153-160).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача заборгованості перед позивачем.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.4 а.с.9-13).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

На підставі розпоряджень Представника Президента України у Хмельницькій області, виданих у 1992-1994 роках, відповідно до плану капітальних вкладень здійснено державне фінансування об'єктів будівництва, зокрема, житлового будинку у м. Красилів Хмельницької області.

08.04.1993 р. між фірмою "Хмельницькбудсервіс" (замовник), правонаступником якого є відповідач у справі, Об'єднанням "Хмельницьксільбуд" (підрядник) та Колективним виробничим підприємством "Красилівська пересувна механізована колона № 36" (виконавець робіт) укладено контракт на будівництво 108 (120) квартирного житлового будинку в м. Красилові по вул. Грушевського, 129, згідно умов якого підрядник зобов'язався виконувати своїми силами та засобами всі роботи в обсязі і строки, передбачені в контракті і додатках до нього, та здати роботи замовнику в стані, що дозволяє експлуатацію об'єкту, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що замовник у десятиденний строк після укладання контракту надає підряднику аванс в розмірі 30 % договірної вартості робіт для придбання матеріалів, виробів, конструкцій, тощо. Замовник до 5 числа кожного поточного місяця сплачує підряднику вартість виконаних робіт за попередній місяць. Остаточний розрахунок за виконані роботи з урахуванням авансу проводиться замовником не пізніше 30 днів після вводу об'єкту в експлуатацію, включаючи усунення дефектів, виявлених при прийманні завершеного будівництвом об'єкту. Підрядник зберігає за собою право власності на об'єкт по цьому контракту до здачі його в експлуатацію.

Рішенням 25 сесії Красилівської міської ради 4-го скликання від 27.07.2005 р. № 19 надано згоду на безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади міста незавершеного будівництва 120-ти квартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 129 після надання у міську раду всіх необхідних проектних та інших документів, пов'язаних з будівництвом даного об'єкта.

Згідно розпорядження Виконавчого комітету Красилівської міської ради № 27/2006-р від 21.03.2006 р. створено комісію з передачі на баланс Красилівської міської ради незавершеного будівництва 120-ти квартирного житлового будинку в м. Красилові по вул. М. Грушевського, 129 .

На виконання даного розпорядження, комісія 22.03.2006 р. склала акт приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Красилова для подальшого вирішення питання добудови незавершеного будівництва 120-ти квартирного житлового будинку по вул. Грушевського 129, в м. Красилів. Відповідно до зазначеного акта загальна вартість незавершеного будівництва склала 1 325 882,00 грн. До акту додано Авізо № 15 від 20.02.2006 р., згідно якого територіальній громаді м. Красилів передається незавершене будівництво 120-ти квартирного житлового будинку по вул. Грушевського вартістю 1 325 882 грн.

Рішенням 30-ї сесії Красилівської міської ради 4-го скликання від 28.03.2006 р. № 1 "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади міста незавершеного будівництва 120-ти квартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 129" затверджено акт прийому-передачі незавершеного будівництва 120-ти квартирного житлового будинку по вул. Грушевського 129, прийнято даний будинок в комунальну власність територіальної громади міста згідно Авізо № 15 від 20.02.2006 р. та вирішено укласти із ТОВ "Промбуденерго" угоду про дольову участь на добудову даного будинку з умовою передачі на баланс міської ради 4 % від загальної вартості площі квартир для забезпечення військовослужбовців та пенсіонерів Міністерства оборони України. Рішенням приймальної комісії № 111-А від 17.11.2009 р. вирішено прийняти завершений об'єкт готовим до експлуатації, про що складено акт готовності об'єкта до експлуатації.

Враховуючи прийняття об'єкту до експлуатації, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 023 695,00 грн.

При цьому, наявність заборгованості у розмірі 686 259,00 грн. позивач підтверджує листами відповідача від 13.05.2010 р. № 94 та від 15.07.2010 р. № 172 Управління капітального будівництва. Крім того, позивач зазначає, що він у період з 1995 р. по 1998 р. за власні кошти виконав роботи з будівництва об'єкту на суму 337 436 тис. грн., але роботи, відображені в актах виконаних робіт, не прозвітовані.

Частково задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи актами прийомки виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт за період з червня 1993 р. по травень 1998 р., актами звіряння розрахунків, а також іншими доказами, частково підтверджується заборгованість відповідача в сумі 686 259,00 грн. основного боргу.

Між тим, такий висновок суду визнаний помилковим судом апеляційної інстанції.

Однак, суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, врахувавши наявні у матеріалах справи первинні документи, які підтверджують наявність у відповідача заборгованості у розмірі 686 259,00 грн., зважаючи на складення 17.11.2009 р. акта готовності об'єкта до експлуатації, а також, приймаючи до уваги п. 5.3. контракту, згідно якого остаточний розрахунок за виконані роботи з урахуванням авансу проводиться замовником не пізніше 30 днів після вводу об'єкту в експлуатацію, правомірно задовольнив вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 686 259,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом першої інстанції факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ним зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 34 350,29 грн. та збитків від інфляції у розмірі 96 570,81 грн.

Крім того, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена, зокрема, пеня (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді пені у розмірі 0,01 % від суми заборгованості, але не більше 5 % вартості об'єкту (п.12.1.).

Судом першої інстанції визначено, що у вказаному пункті договору сторонами погоджено стягнення штрафу, а не пені за прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи зазначене, судом правомірно відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати виконаних робіт

При цьому, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції, невірно витлумачивши норми матеріального права та в порушення норм процесуального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 22.02.2012 р. -залишенню в силі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Колективного виробничого підприємства "Красилівська пересувна механізована колона № 36" задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 р. у справі № 12/5025/2180/11 господарського суду Хмельницької області скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Хмельницької області від 22.02.2012 р.