Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. у справігосподарського суду м. Києва за позовом ПП "Європацукор" до ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега", ПАТ "Банк"Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" про визнання недійсним договору в частині стягнення страхового відшкодування, в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Колєсов М.Г. (дов. від 03.07.12 № 388а),

відповідача-1: Пушкар О.М. (дов. від 03.01.12 № 3 ЗОВ),

відповідача-2: не з'явились,

Рішенням від 21.06.2012 господарського суду м. Києва позов задоволено, визнано недійсним п. 8.4 договору добровільного страхування майна № 181-10/12-0712-11 від 30.09.2010 року, з ПАТ "АСК "Омега" на користь ПАТ "Європацукор" стягнуто 132565, 99 грн. страхового відшкодування та 3725 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою від 11.09.12 Донецького апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "АСК "Омега" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

ПАТ "Банк"Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати судові рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані судові рішення, відповідно до умов договору від 30.09.2010 року добровільного страхування майна № 181-10/12-0712-11, укладеного між ПП "Європацукор", ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" та ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега", останнє взяло на себе зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодувати ПП "Європацукор" як страхувальнику матеріальні збитки, а страхувальник, в свою чергу - сплачувати страхові платежі у встановленому договором порядку та строк.

Предметом страхування за вказаним договором є цілісний майновий комплекс цукрового заводу, розташований по вул. Заводська площа, 7, Городоцького району, Хмельницької області, до складу якого входять будівлі та споруди, зазначені в таблиці 1 додатку № 1 до договору.

Позивачем було здійснено страховий платіж, встановлений п. 3.4. договору, в розмірі 50 371,66 грн.

20.09.2011 року сталася пожежа однієї секції головного корпусу цукрового складу, який є предметом страхування, згідно з додатком № 1 до договору, про що було складено акт про пожежу від 20.09.2011 року із зазначенням розміру прямих та побічних збитків від пожежі.

Відповідно до локального кошторису № 2-1-1 від 23.09.2011 року, вартість ремонту пошкодженого майна складає 397 680,00 грн.

Листом від 29.09.2011 року № 6115 ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" повідомило позивача про відсутність юридичних підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки відповідно до п. 8.4 договору обов'язок страховика щодо виплати страхового відшкодування виникає лише в разі повного фізичного знищення майна (якщо матеріальний збиток перевищує 40% дійсної вартості за договором, зазначеної в п. 2.1 цього договору).

Вказані вище обставини стали підставою для звернення з позовом у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку правомірно взято до уваги, що договір страхування майна № 181-10/12-0712-11 укладено відповідно до Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) та Правил добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, п. 3.1 яких страховий ризик визначено як зазначена в договорі страхування подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, що призвела до прямих майнових збитків Страхувальника внаслідок знищення, пошкодження чи втрати застрахованого майна.

Згідно з п. 3.2. Правил страховим випадком є передбачена договором страхування подія, яка не залежить від волі та бажання страхувальника, яка може призвести до часткового або повного знищення, пошкодження чи втрати майна, яка відбулась (настання страхового ризику), і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, в межах страхової суми, передбаченої Договором страхування.

При цьому п. 3.4.1.1. Правил встановлено, що пожежа (включаючи задимлення, що її супроводжує, виділення сажі і корозійного газу), крім її виникнення внаслідок навмисного або ненавмисного знищення або пошкодження (підпалу) майна третіми особами є страховим випадком.

Також, у наведених Правилах зазначено перелік, відповідно до якого розмір збитків, що виник внаслідок страхового випадку, визначається: при знищенні майна у розмірі страхової суми за вирахуванням вартості залишків, придатних для реалізації, та зносу за період з дати укладання договору страхування до дати настання страхового випадку, якщо це передбачено договором; при пошкодженні майна у розмірі фактичних відновлюваних витрат, які поніс страхувальник на відновлення майна до стану, що існував на дату виникнення страхового випадку, але не більше страхової суми. (п.п. 12.3., 12.3.1, 12.3.2. Правил).

Судами в даному випадку вірно враховано, що згаданими Правилами встановлено, що обов'язок виплати страхового відшкодування не може обмежуватись виплатою коштів (страхового відшкодування) лише у випадку повного знищення майна, а тому пожежа в приміщенні, яке зазначено в договорі, є страховим випадком, обов'язок виплати страхового відшкодування має поширюватись на випадок, якщо майно не лише знищено, але і пошкоджено.

Суди, дослідивши усі положення договору страхування, встановили, що п.п. 7.1.1., 7.1.2., 7.1.3. останнього наведені тлумачення термінів "пошкодження", "знищення", "втрата", які застосовуються в даному договорі.

В той же час, п. 7.1 договору встановлено, що розмір страхового відшкодування визначається при пошкодженні, знищенні або втраті майна, виходячи з фактичного розміру збитків, завданих майну в результаті страхового випадку зазначеного в договорі, на підставі даних огляду та документів, згідно розд. 9 договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку.

Таким чином, судами встановлено, що спірним п. 8.4. договору фактично позбавлено страхувальника права на отримання страхового відшкодування за даним страховим випадком, що суперечить іншим нормам договору, чинному законодавству України та Правилам добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст.ст. 203, 215, 979 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 8, 16 Закону України "Про страхування", суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про визнання недійсним п. 8.4 спірного договору як такого, що суперечить іншим положенням договору, а саме п. 7.1 та 7.2, а також Правилам добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.

З огляду на вказане вище, також правомірним, вбачається задоволення позову в частині стягнення з ПАТ "АСК "Омега" на користь ПАТ "Європацукор" 132565, 99 грн. страхового відшкодування з посиланням на ст. 988 ЦК України та ст. 9 Закону України "Про страхування" з врахуванням встановленої п. 3.6. договору франшизи, а відтак, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 11.09.12 Київського апеляційного господарського суду у справі № 8653 залишити без змін.