головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: прокуратури: не з'явився не з'явився Савицька О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 1 серпня 2012 рокуу справі№ 5009/1907/12 за позовомпершого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської радидофізичної особи ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути нежитлове приміщення, стягнення 86 510,40 грн.

У травні 2012 р. прокурор звернувся до господарського суду із позовом до фізичної особи ОСОБА_4 про розірвання укладеного між нею та Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради договору № 34/11 від 16.11.2011 р., зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення та стягнення 86 510, 40 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2012 р. (суддя -Зінченко Н.Г.) позов задоволено.

Розірвано укладений між позивачем та відповідачем договір № 34/11 від 16.11.2011 р., зобов'язано відповідача повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 до комунальної власності міста Запоріжжя, стягнуто з відповідача 86 510, 40 грн. неустойки та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2012 р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2012 р. (головуючий -Будко Н.В., судді -Кододова О.В., Манжур В.В.) апеляційну скаргу повернуто ФО ОСОБА_4 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2012 р. та справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доводи прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки скаржник просить скасувати рішення місцевого господарського суду, яким позовну заяву прокурора задоволено в повному обсязі -розірвано укладений між позивачем і відповідачем договір (немайнова вимога), зобов'язано відповідача повернути приміщення (майнова вимога) та стягнуто неустойку (майнова вимога), то в силу Закону України "Про судовий збір" (3674-17) заявник повинен був сплатити судовий збір за трьома вказаними вимогами, однак відповідачем всупереч Закону (3674-17) , судовий збір був сплачений лише за вимогою немайнового характеру - 536,50 грн. та 865,10 грн. за вимогою майнового характеру.

Проте, такі висновки суду суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону із позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Предметом позову в даній справі є вимога про розірвання договору, що є вимогою немайнового характеру, вимога про зобов'язання повернути приміщення, яка за своєю суттю також є вимогою немайнового характеру, оскільки ст. 55 ГПК України, якою встановлено правила визначення ціни позову, не відносить позови про зобов'язання повернути приміщення, яке передавалось за спірним договором, до числа тих, що підлягають грошовій оцінці та майнова вимога про стягнення неустойки.

Отже, в зв'язку з тим, що в даній справі об'єднанні вимоги як немайнового характеру - розірвання договору та зобов'язання повернути приміщення, судовий збір за якими сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру, так майнового характеру -стягнення 86 510,40 грн. неустойки, то скаржник відповідно до приписів чинного законодавства правильно сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду.

Таким чином, апеляційний господарський суд безпідставно та всупереч п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України повернув вказану апеляційну скаргу ОСОБА_4 без розгляду.

Враховуючи викладене, ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 1 серпня 2012 року не можна визнати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 1 серпня 2012 року у справі за № 5009/1907/12 скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.