головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: Нижник О.М. Корнієнко Н.В., Горкуша В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення та постанову господарського суду Київської області від 13 червня 2012 року Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2012 рокуу справі № 15/034-12 за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" про стягнення 6 817 734, 21 грн.

У грудні 2011 року позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 6 817 734, 21 грн. збитків, заподіяних внаслідок порушення останнім зобов'язань за договором суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006 р. та за договором про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.06.2012 р. (суддя -Рябцева О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 р. (головуючий -Рудченко С.Г., судді -Мальченко А.О., Буравльов С.І.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій, 30.11.2006 р. між ТОВ "Технополіс-1" (орендар) та ЗАТ КБ "Приватбанк" (ПАТ КБ "Приватбанк") (суборендар) було укладено договір суборенди № П-01/12.2006, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування наступне майно, а саме: нежитлові приміщення в нежитлових будинках згідно додатку № 1 (об'єкти) у відповідності до план-схем, що є невід'ємними частинами даного договору, та в об'єктах (згідно додатку № 1 до договору) обладнання робочого місця для працівника суборендаря (меблі), яке включає в себе стіл, тумбу, два стільці ІSО, крісло "Престиж".

Відповідно до п. 2.2. договору, орендовані торгові площі будуть використовуватися суборендарем для здійснення господарської діяльності, а саме - розміщення пункту обслуговування клієнтів для надання кредитів.

У п. 7.1. договору сторони погодили, що договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 30.10.2007 р. У разі якщо не пізніше 1 місяця до закінчення дії договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону він вважається продовженим на тих самих умовах на строк встановлений при укладанні договору.

01.12.2006 р. між ЗАТ КБ "Приватбанк" (банк) та ТОВ "Технополіс-1" (продавець) було укладено договір про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006, предметом якого є встановлення загальних принципів взаємовигідного співробітництва сторін у впровадженні банківських послуг, що спрямовані на об'єднання зусиль з підвищення обсягу продажу продавцем товарів та послуг клієнтам в кредит.

Пунктами 2.1.1., 2.1.2. договору передбачено, що продавець зобов'язується надавати інформацію, направлену на залучення зацікавлених осіб (клієнтів) в послугах банку з кредитування, організовує придбання клієнтом у нього товарів за рахунок наданого банком кредиту для оплати клієнтом таких товарів. Для цього банк надає продавцю необхідну рекламну продукцію, ознайомлює працівників продавця з умовами кредитування. За допомогою надання банком кредиту, продавець зобов'язується реалізовувати клієнтам товар в магазинах згідно додатку № 1 на наступних умовах: за згодою клієнта придбати товар в кредит, продавець надає йому інформацію про товар; виписує рахунок-фактуру для оплати вибраного товару, який діє протягом трьох банківських днів, включаючи день виписки рахунку-фактури.

Відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.2. договору, банк зобов'язується вчасно надавати продавцю рекламні, інформаційні та інші матеріали, необхідні для здійснення діяльності по залученню фізичних осіб для придбання товарів в кредит, а також проводити інформаційно-консультаційні послуги для працівників продавця з цих питань. У випадку згоди банку на надання кредиту, клієнт та банк укладають кредитний договір (кредитно-заставний договір) з умовою перерахування коштів продавцю в оплату товару, протягом дії рахунку-фактури.

У п. 2.3.4. договору сторони погодили, що банк здійснює оплату в безготівковій формі на рахунок продавця впродовж двох банківських днів з дня передачі товару клієнту, що підтверджується підписаною клієнтом видатковою накладною.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами був підписаний додаток № 1 до договору про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006 р. "Перелік магазинів продавця".

Впродовж 31.01.2007 р. - 14.09.2007 р. сторонами були укладені додаткові угоди № № 1-9, згідно яких сторони дійшли згоди щодо проведення спільних акції та доповнили перелік магазинів відповідача.

Предметом спору між TOB КБ "Приватбанк" та ТОВ "Технополіс-1" є стягнення 6 817 734, 21 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку, на яку розраховував позивач у разі належного виконання відповідачем зобов'язання за договором суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006 р. та за договором про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006 р.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів, цивільна відповідальність не настає.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.12.2008 р. у справі № 13/391-07 було задоволено зустрічний позов ТОВ "Технополіс-1", розірвано на підставі ст. 651 ЦК України, укладений між ЗАТ КБ "Приватбанк" і ТОВ "Технополіс-1" договір суборенди № П-01/12.2006 та встановлено, що у період з грудня 2006 р. по жовтень 2007 р. ЗАТ КБ "Приватбанк" не сплачував орендну плата у строки, встановлені договором; рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 р. у справі № 5005/4184/2011(П32/3567-09(П18/2358-09) встановлено факт невиконання ЗАТ КБ "Приватбанк" своїх зобов`язань за договором суборенди від 30.11.2006 р. щодо сплати орендної плати.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а відтак не потребують доказування факти, встановлені рішеннями господарських судів у справах № 13/391-07, № 5005/4184/2011(П32/3567-09 (П18/2358-09) при розгляді даної справи.

Відтак, позивачем в силу норм ст. 33 ГПК України не було доведено порушення чи неналежного виконання відповідачем умов договору суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006 р. та договору про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006 р., що, на думку позивача полягало в умисному ненаданні відповідачем рахунків-фактур, направленні відповідачем клієнтів для кредитування до інших банків та бездіяльності щодо організації придбання клієнтом товарів за рахунок наданого позивачем кредиту.

При цьому, рахунки-фактури, на які посилається позивач, як на обґрунтування своїх вимог щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006 р., не є належними і допустими доказами невиконання зобов'язання відповідачем за договором про співпрацю.

Таким чином, відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків у зв'язку з тим, що у його діях відсутній склад цивільного правопорушення.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 13 червня 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2012 року у справі за № 15/034-12-без змін.