Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. -головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2012 року у справі № 3/7/5022-180/2012 Господарського суду Тернопільської області за позовом Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль, про визнання недійсним правочину по списанню заборгованості,

за участю представників сторін:

позивача -Бойко Д.М. (дов. № 2Д-08 від 28.12.11);

відповідача -не з'явився,

У березні 2012 року позивач ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Тернопільміськгаз" про визнання недійсним правочину по списанню заборгованості.

Вказував, що 26.12.06 між ним (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки природного газу № 253/77В-07, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити природний газ, а покупець -сплатити його вартість на встановлених договором умовах.

Зазначав, що листом № 1616 від 29.11.11 відповідач повідомив його про одностороннє списання заборгованості за спожитий природний газ в сумі 6 892 140,88 грн.

Посилаючись на безпідставне списання заборгованості відповідачем, позивач просив визнати недійсним односторонній правочин по списанню заборгованості ПАТ "Тернопільміськгаз" перед ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" в сумі 6 892 140,88 грн., оформлений протоколом № 2 від 25.11.11, з підстав, що передбачені ст. 215 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17 травня 2012 року (суддя Турецький І.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2012 року (колегія суддів у складі: Марко Р.І. -головуючого, Бойко С.М., Бонк Т.Б.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями про те, що списання заборгованості за поставлений природний газ в розумінні положень цивільного та господарського законодавства не є правочином.

У касаційній скарзі Закрите акціонерне товариство "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст.ст. 202, 526, 610, 614 ЦК України та ст.ст. 193, 224, 233 ГК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.12.06 між ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (постачальником) та ПАТ "Тернопільміськгаз" (покупцем) був укладений договір поставки природного газу № 253/77В-07, згідно умов якого постачальник зобов'язався здійснити поставку покупцю в період з січня по грудень 2007 року природного газу, а покупець -сплатити його вартість на встановлених договором умовах.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.03.10 у справі № 6/143-2379 постановлено стягнути з ВАТ "Тернопільміськгаз" на користь ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" 6 892 140,88 грн., з яких 4 572 396,98 грн. боргу за поставлений природний газ, 353 904,07 грн. -3 % річних, 1 942 420,07 грн. інфляційних втрат, 23 205 грн. державного мита та 214,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

06.04.10 на виконання рішення суду було видано відповідний наказ.

Рішенням засідання комісії ПАТ "Тернопільміськгаз" від 25.11.11, оформленого протоколом № 2, з посиланнями на Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) , було вирішено списати кредиторську заборгованість товариства за спожитий в 2007 році природний газ в сумі 6 892 140,88 грн.

Згідно ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" N 3319-VI від 12.05.11, дія цього Закону (3319-17) поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію").

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 ст. 202 ЦК України).

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що правочином є вольова дія особи, що спрямована на досягнення певного правового результату: встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Такі права й обов'язки реалізуються в межах цивільного правовідношення та є відповідно його складовими елементами. При цьому правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (наприклад, юридичних та фактичних вчинків, заподіяння шкоди) притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату.

Таким чином, прийняте відповідачем рішення про списання заборгованості на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) за своєю правовою природою не є правочином, що спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи викладене, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з відсутності правових підстав до визнання правочину по списанню заборгованості за поставлений природний газ недійсним.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції положень ст. 202 ЦК України, якою встановлено основні засади правочину, не заслуговують на увагу суду, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником вказаної норми права, а тому їх слід залишити поза увагою.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111-5, 111-6, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2012 року у справі № 3/7/5022-180/2012 залишити без змін.