Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коробенка Г.П., Куровського С.В.(доповідач), за участю: представників ЖБК "Екскаваторщик-1" -Білічак Х.В., Коновал Р.О., Обіход Л.І., представника "АК "Київводоканал" -Омельченка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Екскаваторщик-1"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2009у справі № 42/50 господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Екскаваторщик-1" про стягнення коштів,

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду м. Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Екскаваторщик-1" про стягнення заборгованості за надані протягом жовтня 2005р. - вересня 2008р. послуги з водопостачання та водовідведення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2009 у справі №42/50 (суддя: Паламар П.І.) позов задоволено частково, визначено до стягнення із Житлово-будівельного кооперативу "Екскаваторщик-1" на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 49 139,77 грн. боргу та 9 555,52 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 (судді: Кропивна Л.В., Дідиченко М.А., Мартюк А.І.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі ЖБК "Екскаваторщик-1" просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір від 16.10.1998 року №5824/4-11 за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги з постачання питної води та приймання стічних вод, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг.

За пунктом 3.1. цього договору кількість води, що постачається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 3.4. договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності -за узгодженням з постачальником за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2. Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України (z0165-94) .

На підставі укладеного між сторонами Договору, позивач відкрив відповідачу особовий рахунок та присвоїв йому код 8-246, за яким здійснювався розрахунок оплати послуг з холодного водопостачання та водовідведення.

Крім того, як встановлено судами попередніх судових інстанцій, позивач присвоїв відповідачу другий код 8-50246, за яким ВАТ "АК "Київводоканал" здійснювало нарахування вартості послуг з постачання питної води, що йде на підігрів.

Предметом даного судового спору є вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 51 876,11 грн., який складається із заборгованості за послуги з холодного водопостачання та водовідведення, надані позивачем та спожиті відповідачем по коду 8-246 протягом травня 2006р. - вересня 2008р. на суму 12 458,14 грн. та заборгованості за послуги з постачання питної води для її подальшого підігріву протягом жовтня 2005р. - вересня 2008р. на суму 39 417,97 грн., розрахунок яких здійснювався по коду 8-50246, а також вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 10 974,23 грн. за прострочення відповідачем виконання своїх договірних зобов'язань.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову про стягнення заборгованості, інфляційних сум мотивовано встановленням обставин порушення договірного зобов'язання замовником з оплати наданих послуг з холодного водопостачання та постачання холодної води, використаної для підігріву гарячої води і водовідведення та обґрунтованістю розміру заявлених до стягнення вимог.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

У ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено перелік комунальних послуг, який не є вичерпним.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року (z0936-08) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

В той же час, зробивши висновок про підставність включення позивачем до спірної заборгованості оплати послуг з гарячого водопостачання суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що такий висновок не ґрунтується на укладеному між сторонами договорі, та яким не передбачено постачання питної води, яка використовується для підігріву води.

До того ж, задовольняючи позов про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, місцевий та апеляційний господарські суди в порушення ст. 43 ГПК України не з'ясували складу цих послуг та змісту спірної заборгованості, не перевірили обґрунтованості її розрахунків та не навели розрахунків, з яких вони виходили, задовольняючи позов про стягнення грошових коштів.

Отже, для розгляду даного спору суду необхідно було встановити наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання питної води для її подальшого підігріву, встановити обсяги наданих послуг з водопостачання і водовідведення, які не було оплачено відповідачем, їх склад та наявність спірної заборгованості з оплати за надані послуги за укладеним між сторонами договором, розмежувавши її склад окремо з холодного водопостачання та водовідведення, постачання питної води, яка використовується для підігріву гарячої води та водовідведення, і нараховані додаткові вимоги, встановивши період прострочення оплати наданих послуг.

За таких обставин постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2009 у справі №42/50 не можна визнати як такі, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.