касаційну скаргу Приватного підприємства "Полин" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012та рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2012у справі№5011-25/4989-2012 господарського суду міста Києваза позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) до Приватного підприємства "Полин" простягнення коштів,та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Полин"до1.Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), 2.Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії,

Заступник прокурора міста Києва звернувся до суду в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Полин" заборгованості в сумі 1 666 960,00 грн., в тому числі 1 241 030,00 грн. основного боргу, 202 910,00 грн. інфляційних втрат та 223 020,00 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва № 688 від 03.08.2007 не виконав, визначені договором пайові внески не оплатив.

До початку розгляду справи по суті Приватне підприємство "Полин" подало зустрічну позовну заяву до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності на нежитлові будівлі станції технічного обслуговування автомобілів по вул. Деснянській, 24-Б у Деснянському районі м. Києва загальною площею 1628,7 кв.м. та зобов'язання відповідача-2 зареєструвати за позивачем право власності на вказані нежитлові будівлі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2012 у справі № 5011 25/4989-2012 (суддя: Морозов С.М.) первісні позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до ПП "Полин" про стягнення 1666960 грн. задоволено частково, стягнуто з ПП "Полин" на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) пайові внески в сумі 1241030 грн., пеню в сумі 57159,53 грн. та інфляційні втрати в сумі 43367,12 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю, визнано за ПП "Полин" право власності на нежитлові будівлі станції технічного обслуговування автомобілів по вул. Деснянській 24-Б в місті Києві, загальною площею 1628,7 кв.м., а також зобов'язано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати за ПП "Полин" право власності на зазначені приміщення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 (судді: Лобань О.І., Ткаченко Б.О., Федорчук Р.В.) рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до ПП "Полин" про стягнення 1666960 грн. задоволено. Стягнуто з ПП "Полин" на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради пайові внески в сумі 1 241 030 грн., пеню в сумі 223 020 грн. та інфляційні втрати в сумі 202 910 грн. В задоволенні зустрічного позові ПП "Полин" про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

В касаційній скарзі Приватне підприємство "Полин" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в повному обсязі, скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та задовольнити позов в цій частині в сумі 159 147, 40 грн., в решті рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2007 між Головним управлінням економіки та розвитку міста Київської міської державної адміністрації та відповідачем було укладено договір №688, предметом якого є сплата відповідачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з будівництвом станції технічного обслуговування автомобілів загальною площею 1094,89 кв.м. (в т.ч. приміщення СТО -1063,02 кв.м., вбудована газова котельня - 31,87 кв.м.) з відкритою автостоянкою площею 110,00 кв.м. на вулиці Деснянській, 24-Б у Деснянському районі м. Києва.

Відповідно до п. 2.1.1 договору відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу пайовий внесок у сумі 1 341 170,00 грн. в термін з серпня 2007 року по грудень 2008 року включно рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Додатковою угодою № 1 від 01.12.2009 року сторони виклали пункт 2.1 договору у новій редакції, згідно з яким відповідач зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 1 241 030,00 грн. на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно п. 3.1 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 01.12.2009 року, відповідач сплачує пайовий внесок в сумі, вказаній в п. 2.1 договору, згідно наступного графіку: по 20 000,00 грн. в термін з березня 2010 року по травень 2010 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця; у сумі 1 181 030,00 грн. в термін з червня 2010 року по грудень 2011 року включно рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті пайового внеску по договору, в розмірі визначеному в п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №1, у визначений строк належним чином не виконав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1.2 договору розмір несплаченої частки сплачується забудовником у сумі, скоригованій позивачем на індекс інфляції від дати його розрахунку. Аналогічна вимога міститься у п.7 додаткової угоди №1 від 01.12.2009 року.

Крім того, ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, за ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3.1.1 договору забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми за кожну добу прострочення строку сплати. Аналогічна вимога міститься у п.7.2 додаткової угоди №1 від 01.12.09.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується із висновком апеляційної інстанції і вважає, що господарський суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) щодо обмеження обчислення розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, оскільки дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність для окремих видів вимог, а саме позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В той же час ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, про зазначені обставини несплати заборгованості та про порушення інтересів держави прокуратурі м. Києва стало відомо в лютому 2012 року.

Таким чином, колегія суддів вважає підставним висновок суду апеляційної інстанції щодо поважності причин пропуску строку позовної давності та відновлення цього строку для захисту інтересів держави.

З огляду вищенаведеного, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо стягнення з відповідача на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) пайові внески в сумі 1 241 030, 00 грн., індекс інфляції в сумі 202 910, 00 грн. та пеню в сумі 223 020,00 грн.

Також судова колегія погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо безпідставності задоволення зустрічного позову, а саме визнання за ПП "Полин" права власності на нежитлові будівлі станції технічного обслуговування автомобілів по вул. Деснянській 24-Б в місті Києві, загальною площею 1628,7 кв.м., та зобов'язання КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати за ПП "Полин" право власності на зазначені приміщення.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його прав власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною1 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 цієї статті).

Відносини пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) .

Згідно з п. 5 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону (1952-15) до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрації об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Реєстрацію права власності на нерухоме майна за п. 1.3 Тимчасового положення здійснюють комунальні підприємства БТІ у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Тобто, відповідно до положень наведеного Закону (1952-15) і Тимчасового положення БТІ здійснює лише державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а отже не може бути стороною у справі щодо визначення такого права, оскільки не є особою, яка не визнає чи оспорює це право.

Враховуючи вище викладене, постанова апеляційної інстанції прийнята судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.