Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мирошниченка С.В. (головуючий), Барицької Т.Л., Кролевець О.А.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"на постановувід 02.02.2012

Донецького апеляційного господарського суду

у справі№ 15/210господарського судуДонецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтеразов"доПублічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"простягнення інфляційних та річних

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'яв.,

відповідача -не з'яв.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.2011 позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Азовзагальмаш" на користь ТОВ "Інтеразов" інфляційні нарахування у розмірі 242198,90 грн. та 3% річних у розмірі 31023,26 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 93207,04 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2011 вказане рішення змінено в частині стягнення інфляційних та 3% річних. Позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Азовзагальмаш" на користь ТОВ "Інтеразов" інфляційні у розмірі 239957,06 грн., 3% річних у розмірі 30879,28 грн. Відмовлено у позовних вимогах про стягнення інфляційних у розмірі 2241,84 грн. та 3% річних у розмірі 143,98 грн. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2011 рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2011 у справі № 15/210 скасовано в частині, що стосується позовних вимог про стягнення грошових сум інфляційних та 3% річних, а справу в цій же частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. В іншій частині ці ж судові рішення залишено без змін.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.03.2012 (суддя Мальцев М.Ю.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "Азовзагальмаш" на користь ТОВ "Інтеразов" 239571,31 інфляційних та 30585,33 річних.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012 (колегія суддів у складі: суддя Зубченко І.В. -головуючий, судді Радіонова О.О., Татенко В.М.) вказане рішення скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 21,01 грн. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Азовзагальмаш" на користь ТОВ "Інтеразов" інфляційні втрати у сумі 239571,31 грн., 3% річних у сумі 30564,32 грн. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 21,01 грн. відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2012 залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду від 15.03.2012, постанову апеляційного суду від 25.07.2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, рішенням господарського суду Донецької області від 30.08.2007 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2008 у справі № 40/101 встановлено, що сторони уклали договір підряду, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виготовити кришку люку піввагону черт. 1704,45.100СБ в кількості 1000 штук з давальницьких комплектуючих на умовах, зазначених в договорі, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар. 23.12.2005 сторони уклали додаткову угоду № 8 до договору підряду, якою було змінено асортимент товару, ціну та строк дії договору.

Судовими рішеннями у справі № 40/101 встановлено, що згідно актів приймання-передачі від 14.02.2007 відповідачем прийнято від позивача кришки люка та двері за договором №ПСН-01015 від 10.11.2004 загальною вартістю 875864,00 грн.; позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № 31/2 від 12.03.2007, № 32 від 12.03.2007 на оплату заборгованості за неоплачений товар у загальній сумі 875864,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 40/101 від 30.08.2007 позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 875864,00 грн. були задоволені повністю.

Судами також було встановлено, що відповідач на виконання рішення суду здійснив оплату суми основного боргу за договором підряду кількома платежами на загальну суму 884858,64 грн. (в т.ч. держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.10.2009, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2009 у справі № 44/8пд, відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ " Азовзагальмаш" про визнання недійсним договору № ПСН-01015 від 10.11.2004.

Оскільки відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням встановленого договором строку оплати, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202- 205 ГК України, ст.ст. 599- 601, 604- 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України вважає, що при розгляді справи суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум, дійшов вірного висновку щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача 239571,31 грн. інфляційних нарахувань та 30564,32 грн. 3% річних від простроченої суми, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012 у справі № 15/210 залишити без змін.