Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого, судді Коваленко С.С. (доповідач), суддів Воліка І.М., Дунаєвської Н.Г. розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2012р.у справі № 33/181 господарського суду Донецької областіза позовом Приватного підприємства "Шахтостроительное управление № 14" до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська" про стягнення заборгованості в сумі 1163564,16 грн., 3% річних у розмірі 24383,47 грн., інфляції в сумі 36483,49 грн.

За участю представників сторін

від позивача не з'явилися,

від відповідача не з'явилися

У жовтні 2011 року ПП "Шахтостроительное управление № 14" звернулось до господарського суду Донецької області із позовною заявою до ТОВ "Шахта Білозерська" про стягнення заборгованості в сумі 1163564,16 грн., 3% річних у розмірі 24383,47 грн., інфляції в сумі 36483,49.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2012 року у справі № 33/181 (судді Сич Ю.В., Мальцева М.Ю., Соболєва С.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТДВ "Шахта Білозерська" на користь ПП "Шахтостроительное управление № 14" суму основної заборгованості у розмірі 1163564,16 грн., інфляційні втрати в сумі 36483,49 грн., 3% річних у розмірі 24248,43 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012р. (головуючий суддя Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Татенко В.М.) рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2012р. у справі №33/181 залишено без змін.

26.03.2012 року ТДВ "Шахта Білозерська" звернулось до господарського суду Донецької області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.04.2012 року у справі № 33/181 (судді Стукаленко К.І., Шилової О.М., Осадчої А.М.) відмовлено ТДВ "Шахта Білозерська" в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2012р року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року у справі № 33/181 (судді Зубченко І.В., Марченко О.А., Татенко В.М.) відмовлено у задоволенні клопотання ТДВ "Шахта Білозерська" про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою суду попередньої інстанції, ТДВ "Шахта Білозерська" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом в разі, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Отже, відновлення пропущеного строку є правом суду, виходячи з встановлення поважності причин пропуску строку. При цьому поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Таким чином, для відновлення процесуального строку заявник має довести суду наявність відповідних обставин, їх поважність та непереборність, у зв'язку з тим, що норма про можливість відновлення процесуальних строків є по суті пільгою, що може використовуватися лише як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного із процесуальних строків.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.04.2012р.,

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що з протоколу судового засідання від 25.04.2012р. та оскаржуваної ухвали вбачається, що в судовому засіданні 25.04.2012р. був присутній представник відповідача Печерський А.Т., який діє на підставі довіреності №01-1346 від 24.04.2012р. Отже, саме з цієї дати відповідач був обізнаний про наявність спірної ухвали та її зміст і не був позбавлений можливості звернення з апеляційною скаргою в межах встановленого статтею 93 ГПК України процесуального строку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що жодних доказів того, що відповідач вживав будь-яких заходів для отримання оспорюваної ухвали в період з 25.04.2012р. по 13.08.2012р. заявником суду не надано.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі та докази сплати судового збору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржником до апеляційної скарги додано опис вкладення до цінного листа як доказ надсилання копії скарги позивачу у справі, в якому зазначено, що лист відправлений "ЧП ОР ИНВЕСТ, м. Донецьк".

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що х матеріалів справи вбачається, що позивачем у справі № 33/181 є ПП "Шахтостроительное управление №14", яке зареєстроване за адресою: 83102, м. Донецьк, вул. Стадіонна, 30А, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію А00 №735363 від 11.09.2002р.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що ПП "Шахтостроительное управление № 14 повідомлене неналежним чином.

Також з матеріалів справи вбачається та вірно встановлено апеляційним господарським судом, що відповідно до п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. №15 (z0050-93) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. за №50 (z0050-93) , згідно якого при перерахуванні державного мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, в якості доказу оплати судового збору до апеляційної скарги додано платіжне доручення №464 від 13.08.2012р. у сумі 536,50грн., оформлення якого не відповідає п.14 зазначеної інструкції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги заявникові.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права та підстав для скасування не вбачається.