головуючого суддів: Запорощенка М.Д., Акулової Н.В., Алєєвої І.В.розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області, м.Дніпропетровськ на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 рокуу справі № 19/5005/1420/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої установи Аграрний фонд, м. Київдотовариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СІЧ-П", с. Білещина, Дніпропетровська обл.простягнення 735 542, 47 грн.,

за участю представників:

прокуратури: Ходаківський М.П. (посв.№000607 від 01.08.2012 року);

позивача: Храмченко Н.В. (дов.№236 від 03.08.2012 року);

відповідача: не з'явився;

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2012 року у справі №19/5005/1420/2012 (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СІЧ-П" на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд бюджетну позику у сумі 623 700 грн., відсотки за користування бюджетною позикою у сумі 107 477,18 грн., річні за прострочення повернення суми бюджетної позики в сумі 21 838,04 грн., річні за прострочення повернення відсотків за користування бюджетною позикою у сумі 3 763,17 грн.; вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не виконано зобов'язання у встановлений договором строк, сума бюджетної позики та відсотки за користування нею не повернуті, а заставлене зерно, у кількості 990 тон, у власність держави не переоформлено, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 року (судді: Голяшкін О.В., Орєшкіна Е.В., Прудніков В.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СІЧ-П" задоволено; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2012 року у справі №19/5005/1420/2012 скасовано; в позові відмовлено; стягнуто з державної спеціалізованої установи Аграрний фонд на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СІЧ-П" витрати по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги в сумі 7714,89 грн.

постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, зобов'язання сторін за кредитним договором повністю виконанні і є припиненими, оскільки переоформлення зерна після переходу предмета застави у власність держави на підставі п.4.5. кредитного договору обов'язків для відповідача не створює.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 року по справі №19/5005/1420/2012 та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2012 року по даній справі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник прокуратури підтримав вимоги та доводи касаційної скарги та просив суд касаційної інстанції її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні просив касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову суду апеляційної інстанції з огляду на її незаконність та необґрунтованість, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки воно прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання представника.

Представники прокуратури та позивача, у судовому засіданні, проти заявленого клопотання заперечували та просили суд залишити його без задоволення.

Судом заявлене клопотання відхилено, оскільки ухвалою суду не передбачено обов'язкової явки сторін у судове засідання. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій: 04.08.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СІЧ-П" (далі - Позичальник) та Аграрним фондом України (далі - Кредитор) був укладений кредитний договір про бюджетні позики в межах режиму державних заставних закупівель № 73 (далі - Договір).

Відповідно до умов договору Кредитор надає Позичальнику бюджетну позику в межах режиму державних заставних закупівель відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (1877-15) . Позичальник повертає суму бюджетної позики та сплачує відсотки за її користування на умовах цього Договору. Для забезпечення своїх зобов'язань. (п.1.1 договору).

Позичальник для забезпечення своїх зобов'язань передає в заставу зерно на умовах цього Договору. (пункт 1.2 договору).

Згідно розділу 2 договору розмір бюджетної позики складає 623 700,00 грн., найменування зерна ячмінь 1 - го класу, розмір бюджетної позики за 1 тонну зерна - 630,00 грн., кількість зерна - 990,00 тон.

Позичальник зобов'язаний здійснювати доставку зерна на зерновий склад за свій рахунок. (п. 4.1.1. договору).

Пункт 4.1.3 договору передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути бюджетну позику до 01.05.2010 р. та сплатити відсотки за користування відповідно до ст. 12 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" з розрахунку 9,05 % річних від суми непогашеної бюджетної позики.

Згідно з п. 4.2.1 Договору Кредитор зобов'язаний надати бюджетну позику шляхом перерахування Позичальнику відповідних грошових сум на розрахунковий рахунок, №2600303670052 протягом трьох банківських днів з дня надходження до Кредитора простого складського свідоцтва та цього договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно простого складського свідоцтва на зерно на пред'явника № 2 від 03.07.2009 року, відповідач поставив на склад товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" зерно (ячмінь 1-го класу) вагою 999,00 тон в рахунок застави за кредит, що надається Аграрним фондом у сумі 623 700,00 грн. Факт надання Позичальнику бюджетної позики у сумі 623 700,00 грн. підтверджено платіжним дорученням № 6202 від 04.08.2009 року.

Пунктом 4.5 договору сторони узгодили, якщо основна сума позики та/або плата за її використання не погашається позичальником у строк, встановлений договором, то з такого моменту предмет застави переходить у власність держави та зараховується до складу державного продовольчого резерву за цінами, що діяли на момент оцінки такого предмета застави, зобов'язання між сторонами договору вважаються повністю виконаними (у тому числі щодо плати за користування позикою та повернення її основної суми), обов'язок з оплати вартості подальшого зберігання колишнього об'єкта застави переходить до кредитора, кредитор набуває права вигодонабувача за договором страхування такого колишнього об'єкта застави.

Пункт 4.6 договору передбачає зобов'язаність позичальника надати кредитору податкову та видаткову накладні.

В процесі розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що у встановлений договором строк товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-СІЧ-П" не повернуло бюджетну позику.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано зобов'язання у встановлений договором строк, сума бюджетної позики та відсотки за користування нею не повернуті, а також відповідач не вжив, передбачених законодавством, заходів порядку переходу права власності та переоформлення наявного у нього зерна на позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зобов'язання сторін за кредитним договором повністю виконанні і є припиненими, оскільки переоформлення зерна після переходу предмета застави у власність держави на підставі п.4.5. кредитного договору, обов'язків для відповідача не створює.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з даним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.5 договору встановлено, що якщо основна сума позики та/або плата за її використання не погашається позичальником у строк, встановлений договором, то з такого моменту предмет застави переходить у власність держави та зараховується до складу державного продовольчого резерву за цінами, що діяли на момент оцінки такого предмета застави, зобов'язання між сторонами договору вважаються повністю виконаними (у тому числі щодо плати за користування позикою та повернення її основної суми), обов'язок з оплати вартості подальшого зберігання колишнього об'єкта застави переходить до кредитора, кредитор набуває права вигодонабувача за договором страхування такого колишнього об'єкта застави.

Проте, пункт 4.5. договору не містить порядку переходу або переоформлення права власності на зерно від одного власника іншому.

Процедура переоформлення зерна від одного власника іншому передбачена Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, що затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661 (z1111-08) , та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за N 1111/15802 (z1111-08)

Згідно підрозділу 2 глави 5 згаданої інструкції переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

До заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма N 16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу), оформляється договір складського зберігання зерна з новим власником. (п.2.4. підр.2 гл.5 Інструкції).

Відповідно до п.2.5. підрозділу 2 глави 5 Інструкції Обсяг переоформленого зерна визначається актом-розрахунком, який складається підприємством на момент переоформлення, після чого новому власнику видаються переоформлені складські документи. Процедура переоформлення відображується в особовому рахунку власника зерна в книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма N 36 з відміткою "переоформлення"). Відповідно вносяться зміни в звіт форми N ЗХС-37.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що для переоформлення зерна переданого в заставу та зарахування його до державного продовольчого резерву (державного інтервенційного фонду), недостатньо одного лише простого складського свідоцтва, необхідною умовою передачі зерна до державного продовольчого резерву (державного інтервенційного фонду) є складання трьохстороннього акту між Аграрним фондом, ТОВ "АГРО-СІЧ-П" та складом зберігачем, а також згідно п. 4.6. Кредитного договору видача ТОВ "АГРО-СІЧ-П" податкової та видаткової накладної, які відповідачем Аграрному фонду не надавалися.

Крім того, відповідно до статті 25 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва " права за простим складським свідоцтвом передаються шляхом здійснення на них передавального напису, який засвідчує перехід прав за ними до іншої особи. Передавальний напис здійснюється на зворотному боці свідоцтва чи на приєднаному до нього аркуші, що є невід'ємною частиною відповідного свідоцтва.

Судом першої інстанції встановлено, що на зворотній стороні простого складського свідоцтва на пред'явника серія АА № 043753 жодного передавального напису не вчинялося, а також відсутні прикріплені до нього аркуші про вчинення передавального напису, тому суд прийшов до висновку, що зерно ячменю у розмірі 990, 000 тонн, що було передано в заставу у власність Аграрного фонду не перейшло.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. (ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач не повернув у встановлений договором строк суму позики та не дотримався порядку переоформлення заставного зерна у власність Аграрного фонду, суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

В той же час, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вищезазначене не врахував та дійшов власного висновку, який суперечить законодавству.

З врахуванням вищенаведеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-СІЧ-П", с. Білещина, Дніпропетровська обл.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1.Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області, м.Дніпропетровськ задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 року у справі № 19/5005/1420/2012 скасувати.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2012 року у справі №19/5005/1420/2012 залишити в силі.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СІЧ-П", с.Білещина, Дніпропетровська обл. на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд касаційної скарги у сумі 7 567, 78 грн.