Ткаченко Н.Г. -головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи ОСОБА_4, м. Запоріжжяна ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2012 р.у справі господарського суду Запорізької області за позовом приватного підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Запоріжжя про визнання права власності за участю представників:

позивача: ОСОБА_6 (представник за дов. від 05.09.2012р. №2764),

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.04.2008р. задоволено позов ОСОБА_5 до Запорізької міської ради про: - визнання об'єктами нерухомості майна будівлі та споруди торговельно-зупинкового комплексу по вул. Анголенко (біля кінотеатру "Комсомолець"); - визнання права власності на об'єкт нерухомості та виділення долі в натурі із майна співвласників торговельно-зупинкового комплексу по вул. Анголенко (біля кінотеатру "Комсомолець").

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. відмовлено фізичній особі ОСОБА_7 у прийнятті апеляційної скарги на зазначене рішення суду першої інстанції.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_7 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи скаргу тим, що апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права, що призвело, як зазначає скаржник, до порушення її прав на апеляційне оскарження гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) , п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України, ст. 60, 61 Сімейного кодексу України.

У відзиві ОСОБА_5 просить оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволені касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, судове рішення, що оскаржується не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність в матеріалах справи доказів того, що в оскаржуваному до апеляційного господарського суду рішенні місцевого господарського суду вирішено питання про права та обов'язки фізичної особи ОСОБА_7

Отже, апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду попередньої інстанції про відмову в прийнятті апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_7, колегія визнає обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.