Дроботової Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаРибченко Н.М. дов. від 04.01.2011 року відповідача Упиренко А.О. дов. від 01.01.2012 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" на постанову від 11.09.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі № 8/34 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ - ТРАНС"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" простягнення збитків

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСТ - ТРАНС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" про стягнення 364135,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2011 року (суддя Катрич В.С.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суд від 11.09.2012 року (головуючий суддя Суховий В.Г., судді Остапенко О.М., Чорногуз М.Г.), позов задоволено частково.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ - ТРАНС" збитки в розмірі 362635,00 грн. та відповідні судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАСТ - ТРАНС" в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 623 Цивільного кодексу України, статтей 224 - 226 Господарського кодексу України, статтей 104, 107, 108, 110 Господарського процесуального кодексу України та статтей 4, 5, 12 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів 1956 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції спір стосується збитків позивача у вигляді неодержаного прибутку в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору перевезення ДГ -0020-392/09 від 20.07.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАСТ - ТРАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина".

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем відповідно укладеного договору та заявку (т.1, а.с. 16) транспортні засоби прибули на Чернігівську митницю та під розвантаження з запізненням внаслідок понаднормативного простою під завантаженням з вини відповідача, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 року у справі 23/133.

При цьому, неналежне виконання відповідачем умов договору № ДГ -0020-392/09 зумовило неможливість виконання договору перевезення, укладеного позивачем з компанією "TRANS-CARGO LLP" 17.02.2009 року та відповідно неодержання очікуваного доходу в сумі 362 635, 00 грн.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Тобто, неодержаний дохід або прибуток це те майно, яке потерпіла особа не набула і він визначається за мінусом витрат безпосередньо пов'язаних із одержанням доходу.

Отже, для розгляду даного спору по суті необхідно будо встановити склад договірної суми, з якої здійснено розрахунок суми позову, що судами зроблено не було.

Крім того, відповідно пункту 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неотриманого прибутку (упущеної вигоди) -враховуються заходи, здійснені кредиторами для їх отримання, а відтак пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів покладає на кредитора обов'язок довести що ці доходи не є абстрактиними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

При цьому згідно частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тож, у даній справі позивач повинен був довести, що укладаючи договір № 915 від 17.12.2009 року він мав реальну змогу його виконати та отримати прибуток і тільки порушення з боку відповідача зумовило втрату вигоди.

Так, позивачу необхідно було довести що, наприклад, автомобіль держномер АІ 2561АР, який прибув згідно СМР № 0007277 на Чернігівську митницю 16.12.2009 року міг бути наданий замовнику по договору № 915 укладеному 17.12.2009 року за адресою: місто Кременчук 18.12.2009 року о 16.00 год. за умови, що нормативний строк простою за договором № ДГ -0020-392/09 обраховується годинами та складає не більше як 48 годин, а розвантаження здійснюється у місті Києві.

Однак, ні суд першої ні апеляційної інстанції спростовуючи доводи відповідача не врахували правила, передбачені статтями 253, 254 Цивільного кодексу України та не звернули увагу, що строк, в який відповідач повинен був вчинити дії обраховується годинами та не встановили початок та закінчення цього часу щодо кожного автомобіля, а обмежились посиланням на дати 17.12.2009 року та 18.12.2009 року.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року у справі № 8/34 господарського суду міста Києва скасувати.