Головуючого судді: Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Будівельник" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2012у справі №12/17-3627-2011 господарського суду Одеської областіза позовом Малого приватного підприємства "Будівельник" до Приватного підприємства "Орбіта Юг" про розірвання договору оренди та стягнення 18 903,22 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.10.2012 №03.07-05/815 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа, та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя -Мирошниченко С.В., судді -Барицька Т.Л., Кролевець О.А.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.02.2012 у справі №12/17-3627-2011 (суддя Цісельський О.В.) позов Малого приватного підприємства "Будівельник" (далі -позивач) до Приватного підприємства "Орбіта Юг" (далі -відповідач) про розірвання договору оренди та стягнення 22 000,00 грн. (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) задоволено повністю; вирішено розірвати договір № 10 від 01.10.2010, укладений між позивачем та відповідачем; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 22 000,00 грн. плати за користування майном.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 у справі №12/17-3627-2011 (судді: Е.І. Андрєєва, Н.В. Ліпчанська, П.Ф. Мацюра) рішення господарського суду Одеської області від 06.02.2012 скасовано, у позовові -відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 06.02.2012 у справі №12/17-3627-2011 -залишити без змін.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 01.10.2010 між МПП "Будівельник" (орендодавець, позивач) та ПП "Орбіта Юг" (орендар, відповідач), було укладено договір № 10, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування магазини № 5 та № 6, що розташовані за адресою: м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська. 57-57а (далі -майно), що належать МПП "Будівельник" на праві приватної власності.

Згідно з п. 9.1. договору строк оренди становить 2 роки 11 місяців, а саме: з 01.10.2010 до 01.08.2013 включно.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору розмір місячної плати за користування майном складає 2 000,00 грн. на місяць; оплата здійснюється орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця протягом року.

Орендар зобов'язався використовувати майно відповідно до його призначення та умов договору (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору орендодавець має право виступати з ініціативою, зокрема, щодо розірвання договору у разі погіршення стану майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємною письмовою згодою сторін.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору, звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди та стягнення з відповідача 22 000,00 грн. (враховуючи уточнення позовних вимог).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 22 000,00 грн. заборгованості з орендної плати, місцевий господарський суд, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем умов договору по оплаті за користування майном.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору оренди, суд першої інстанції зазначив, що орендарем в порушення п. 4.1. договору, передавалися приміщення магазинів у користування третім особам, без отримання згоди їх власника, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договору.

Скасовуючи вказане рішення та відмовляючи в позові повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюваний договір оренди магазинів №10 від 01.10.2011 є недійсним з моменту його укладення (нікчемний), а отже вимоги про стягнення заборгованості за нікчемним правочином та вимоги про його розірвання є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з вказаними висновками апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції у провадженні Одеського апеляційного господарського суду перебувала справа № 9/17-2784-2011 за позовом ПАТ "Західінкомбанк" до ПП "Орбіта Юг" та МПП "Будівельник" про визнання недійсним договору оренди № 10 від 01.10.2010, укладеного між МПП "Будівельник" та ПП "Орбіта Юг", за результатами розгляду якої у постанові від 30.11.2011 апеляційним господарським судом було встановлено факт нікчемності оспорюваного у даній справі договору оренди № 10 від 01.10.2011; вказаний висновок був підтриманий постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2012 у справі № 9/17-2784-2011. Зазначений висновок обґрунтовано тим, що оскільки МПП "Будівельник" за договором № 10 від 01.10.2010 було передано в оренду ПП "Орбіта Юг" майно, що є предметом іпотечного договору від 13.12.2007 (укладеного між ПАТ "Західінкомбанк" (іпотекодержатель) та МПП "Будівельник" (іпотекодавець) без згоди на те іпотекодердателя, то, відповідно, до приписів ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", вказаний правочин є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи приюдиційність з огляду на положення ч. 2 ст. 35 ГПК України висновків у справі № 9/17-2784-2011 щодо нікчемності договору оренди № 10 від 01.10.2011, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду відносно безпідставності позовних вимог у даній справі про розірвання нікчемного договору оренди.

Вищий господарський суд України також вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставності вимог позивача про стягнення 22 000,00 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди № 10 від 01.10.2011, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 47, 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано відмовлено у задоволенні позову.