Головуючого судді: Запорощенка М.- доповідачсуддів:Акулової Н. Алєєвої І.В. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Конверсбанк" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.12р.у справі № 5009/53/12 господарського суду Запорізької області за заявою Приватного підприємства "Інфорт Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-МПЗ" про визнання банкрутом за участю представників сторін: від кредитора:не з'явився від боржника: не з'явився від скаржника: не з'явився

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.12р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Конверсбанк" м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2012р. у справі № 5009/53/12 -припинено.

Не погоджуючись з ухвалою Донецького апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Конверсбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційної скаргою, оскільки вважає, що її прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що Банк є кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-МПЗ" на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 663/980-ЮО від 03.12.10р. та на даний час зобов'язання боржника в частині повернення кредитних коштів, а саме тіла кредиту в розмірі 38842655,94грн. не виконані. При цьому вважає, що приймаючи оскаржену ухвалу, суд апеляційної інстанції фактично ухилився від здійснення належного апеляційного провадження, від дослідження доводів, що були викладені в апеляційній скарзі. Також, посилається на те, що апеляційним судом не було здійснено повного, всебічного, об'єктивного розгляду всіх обставин справи.

В призначене судове засідання представники сторін не з'явилися, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено під час розгляду справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2012р. за заявою ініціюючого кредитора приватного підприємства "Інфорт Україна" м.Київ порушена справа про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-МПЗ" м.Запоріжжя в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою суду від 12.01.2012р. у справі № 5009/53/12 боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та ліквідатором у справі призначено ініціюючого кредитора.

Ухвалою від 20.02.2012р. господарський суд затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2012р., публічне акціонерне товариство "Конверсбанк" м.Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування заявленої скарги Банк, посилаючись на те, що йому не було відомо про порушення справи про банкрутство, оскільки боржник змінив найменування та банком було видано кредит зі строком погашення до 03.05.2012р., вважаючи, що акт державного виконавця не є належним доказом щодо встановлення факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, а ініціюючим кредитором не надано доказів про безспірність своїх вимог до боржника, просив ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2012р. скасувати, поновити державну реєстрацію банкрута, обґрунтовуючи це безпідставним порушенням даної справи.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Конверсбанк»м.Київ прийнято помилково, оскільки в процесі апеляційного провадження встановлено, що скаржник не набув статусу сторони, учасника процесу у справі № 5009/53/12 про банкрутство ТОВ "Луганськ-МПЗ" м.Запоріжжя та не визнаний кредитором у встановленому законом порядку, оскаржуваною ухвалою господарський суд не вирішив питання про права та обов'язки апелянта.

Судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх законними та обґрунтованими з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК (1798-12) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 (1798-12|s12) та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом (2343-12) особливостей.

Згідно зі ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

За приписами ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 8 частини 3 статті 129 Конституції України держава забезпечує особам право на апеляційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За визначенням у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Учасниками провадження у справі про банкрутство згідно з цією нормою Закону (2343-12) є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом (2343-12) , інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Особливості та порядок звернення кредиторами з претензіями до боржника передбачений, в даному випадку, положеннями ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Отже, законодавцем передбачено особливу процедуру встановлення всіх відомих ліквідатору кредиторів за статтею 52 Закону про банкрутство, яка є спеціальною по відношенню до загальних процедур банкрутства. До таких потенційних кредиторів належать органи податкової служби, фонди соціального страхування і їх повідомлення ліквідатором здійснюється шляхом надіслання письмових повідомлень таким кредиторам, а всі інші кредитори можуть бути встановлені за наслідками публікації в офіційних друкованих органах оголошення про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що скаргу подавала особа, яка не набула статусу учасника провадження у справі про банкрутство, та не мала права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а суд першої інстанції не вирішував питання про її права та обов'язки.

За таких обставин, оскаржена у касаційному порядку ухвала апеляційного суду щодо припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Конверсбанк" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2012р. у справі № 5009/53/12, в порядку передбаченому ст. 80 ГПК України, як таке, що не підлягає вирішенню в господарських судах, є законною і обґрунтованою, підстави для її зміни чи скасування відсутні.