Чернов Є.В., Цвігун В.Л. Кузьменко М.В. розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 р. у справі № 13-35/17-2237-2011 господарського суду Одеської областіза позовом державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"до Українсько-американського спільного підприємства "Трейс" про стягнення коштів

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.02.2012р. (суддя: Панченко О.Л.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2012р. (судді: Разюк Г.П., Колоков С.І., Петров М.С.) рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2012 р. залишено без змін.

Господарські суди дійшли висновку, що згідно із ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України прострочення виконання грошового зобов'язання не завдало істотних збитків або інших негативних наслідків державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт", враховуючи скрутне фінансове становище відповідача розмір нарахованих штрафних санкцій слід зменшити до 5400 дол. США, які протягом розгляду справи були оплачені відповідачем за платіжним дорученням від 16.06.2011р. № 995. Щодо річних відсотків, то вони також не підлягають стягненню через оплату відповідачем.

Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення вимог позову в повному обсязі.

Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції порушив ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки предметом стягнення є штрафні санкції, а не збитки, а тому відсутність збитків від прострочення виконання зобов'язання не може бути безумовною підставою для зменшення штрафних санкцій; суд порушив ст. 233 ГК України та п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 (v0018600-11) , оскільки не врахував відсутність поважних причин неналежного виконання зобов'язання Українсько-американським спільним підприємством "Трейс", а надав лише оцінку його фінансовому стану, не врахувавши інтереси порту, що не є підставою для зменшення розміру пені та не відповідає нормам законодавства; судом порушено ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; суд не врахував ст. 627 ЦК України, а саме можливість вільного укладення договору, вибір контрагента та визначення умов договору; судом порушено норми ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України, а саме рівність всіх учасників судового процесу, оскільки суд надав перевагу лише доводам і вимогам відповідача та можливість йому самостійно визначити розмір пені за договором; в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України суди не врахували, що відповідачем не надано доказів винятковості обставин, які спростовують позовні вимоги порту чи звільніють його від відповідальності.

Сторони повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно з вимогами ст. 111-4 ГПК України в судовому засіданні участі не взяли, про відкладення розгляду справи клопотань не заявляли.

Розпорядженням секретаря судової палати від 22.10.2012 № 03.09-05/491 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Овечкіна В.Е. сформовано колегію суддів у складі Чернов Є.В., Цвігун В.Л., Кузьменко М.В..

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору є стягнення з відповідача пені у сумі 62750,78 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 500123,72 грн., та 3% річних у сумі 63,97 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 509,84 грн., нарахованих за неналежне виконання умов договору на перевалку імпортних навалочних вантажів від 08.11.2007р. № 232.

З наряду № 23 від 26.02.2011р. вбачається, що ДП "Іллічівський морський торговельний порт" виконало свої зобов'язання, здійснивши вивантаження судна "Еліна Б".

Згідно з генеральним актом вивантаження вантажу з судна "Еліна Б" закінчилося 04.03.2011р., генеральний акт був складений 23.03.2011р. При цьому, 50% вартості робіт відповідач повинен був оплатити до 22.03.2011р., а решту -до 07.04.2011р. Однак кошти у сумі 371114,42 дол. США були перераховані СП "Трейс" 05.05.2011р..

Таким чином, щодо виконання зобов'язань за умовами договору № 232 від 08.11.2007р. на перевалку імпортних навалочних вантажів, що укладений між ДП "Іллічівський морський торговельний порт") та УА СП "Трейс" /вантажовласник/, судом встановлено, що відповідач в частині оплати вартості робіт виконання зобов'язання прострочив.

Зазначених обставин відповідач не заперечив та не спростував.

За порушення строків оплати, передбачених п. 2.6.5 договору вантажовласник сплачує Порту пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочення (п. 6.4 договору).

За порушення строків оплати, передбачених п. 2.6.5 договору позивачем нараховано пеню - 62750,78 дол. США, а з огляду на норму ст. 625 ЦК України - 3% річних у сумі 63,97 дол. США..

Правильності сум нарахованих пені та річних відповідач не спростовує.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що розмір пені, передбачений договором, а саме 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочення є таким, що значно перевищує розмір можливих збитків позивача; збитки відсутні, тобто простроченням виконання зобов'язання позивач їх не зазнав.

Суд касаційної інстанції вважає відповідні висновки та мотиви помилковими, керуючись наступним.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому враховується ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій з розміром збитків кредитора, а також може врахувати інші обставини у випадку їх істотного значення.

Слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Таким чином, касаційна інстанція вважає, що законодавча норма про можливість зменшення розміру неустойки спрямована на обмеження зловживання кредитора, коли суд встановить, що неустойка значно перевищує розмір збитків.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, суд касаційної інстанції звертає увагу, що при вирішенні спору щодо стягнення суми неустойки наявність чи відсутність збитків не мають значення.

Одночасно, якщо відповідач просить суд зменшити суму неустойки з огляду на неспіврозмірність із збитками, саме на нього покладається обов'язок доводити збитки та їх розмір у кредитора.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція вважає, що висновок суду про недоведеність збитків ґрунтується на неправомірному покладені обов'язку доведення на позивача, а мотиви суду про не співрозмірність неустойки з наслідками порушення зобов'язання, тобто збитками, не ґрунтуються на встановлених обставинах щодо збитків.

Таким чином, за відсутності доведення збитків, пов'язувати співрозмірність заявленої до стягнення неустойки та збитків у суду не було підстав, тому мотиви відповідних висновків суду в обґрунтування права на зменшення неустойки невірні.

Згідно з роз'ясненням п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно з п. 42 Інформаційного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) » № 01-8/211 від 07.04.2008 (v_211600-08) , зазначено, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

При зменшенні суми обумовленої договором неустойки суд оцінив лише незначність періоду прострочення та вказав на скрутне фінансове становище відповідача.

Разом з тим, обставин щодо становища позивача суд не оцінював та їх не врахування не мотивував, що свідчить про порушення вимог ст. 4-2 ГПК України щодо рівності учасників судового процесу.

Касаційна інстанція не вбачає достатньої вмотивованості висновку суду для зменшення обумовленої договором неустойки лише з огляду на період прострочення, вважає, що достатніх підстав та мотивів для зменшення неустойки суд не обґрунтував, тому не вірно скористався обумовленим законом правом зменшити розмір санкцій.

Враховуючи встановлений попередніми судовими інстанціями факт невчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором, не встановлення судом існування об'єктивних факторів, що мають істотне значення та впливали на виконання відповідачем умов договору, приймаючи до уваги обумовлену ст. 629 ЦК України обов'язковість договору та враховуючи норми ст. 550 ЦК України щодо права на неустойку, обумовлену договором, суд приходить до висновку про законність вимог позову.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині відмови в позові про стягнення процентів річних суди правомірно виходили з того, що оскільки спору по сумі заборгованості за договором немає, а встановлені обставини свідчать про оплату, підстав для нарахування та стягнення процентів річних немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 р. та рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2012р. у справі скасувати частково.

Позов в частині вимог про стягнення неустойки (пені) задовольнити.

Стягнути з Українсько-американського спільного підприємства "Трейс" (Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Хантадзе, 23, код 19055067) на користь державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код 01125672) 62750 (шістдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят) доларів США 78 центів, що еквівалентно 5000123 (п'ятсот тисяч сто двадцять три) грн. 72 коп. пені.