Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Доповідач -Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Селіваненко В.П.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Рожко В.О.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2012р.

у справі № 18пд/5014/223/2012 Господарського суду Луганської області

за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про спонукання укласти договір про постачання теплової енергії в гарячій воді в редакції проекту договору від 20.09.2011р. № 671

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про визнання договору № 671 від 20.09.2011р. на постачання теплової енергії в гарячій воді укладеним.

Згодом позивач заявою №12-03-283 від 21.02.2012р. в порядку, передбаченому ст. 22 ГПК України, змінив п.1 позовних вимог та просив суд зобов'язати відповідача укласти договір на постачання теплової енергії № 671 від 20.09.2011р. в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.03.2012р.(суддя Корнієнко В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2012р. (судді: Зубченко І.В., Бойко І.А., Мартюхіна Н.О.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою Державне підприємство "Сєверодонецька теплоелектроцентраль " звернулось до Вищого господарського України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги це є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Отже, житлово-комунальні послуги це є діяльність спрямована на забезпечення проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях.

Як випливає з судових рішень, нежитлове приміщення -фотосалон, власником якого є відповідач, розташований у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1. За таких обставин, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, які забезпечують його перебування у нежитловому приміщенні фотосалону, що розташований у вищезгаданому житловому будинку.

Відповідно до абз. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

точка розподілу - місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання.

Як випливає з рішень господарських судів попередніх інстанцій, позивач є виробником житлово-комунальної послуги, який постачає теплоносій у вигляді гарячої води на опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, вирішуючи даний спір, господарські суди на підставі відповідних доказів не досліджували обставини, хто є споживачем житлово-комунальної послуги позивача в даному будинку та де знаходиться точка розподілу щодо передачі відповідної послуги позивачем споживачу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Отже житлово-комунальні послуги за функціональним призначенням поділяються на комунальні послуги, однією із яких є централізоване опалення.

Проте, вирішуючи даний спір, господарські суди попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не досліджували обставини щодо того хто дійсно надає відповідачу послугу з опалення його нежитлового приміщення, що розташовано в житловому будинку.

Не досліджувалися господарськими судами і обставини щодо того хто є балансоутримувачем житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1, якого не було залучено до участі у даній справі та права якого можуть бути порушені.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" задовольнити.

Рішення Господарського суду Луганської області від 26.03.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2012р. у справі №18пд/5014/223/2012 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.