головуючого судді Кота О.В. суддів Кролевець О.А. Попікової О.В. за участю представників: від позивача:Будаква О.Ю. -за дов. від 20.09.2012р.від відповідача: Колосар М.Є. -за дов. від 22.10.2010р. № 22-10/10 від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське" на рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2012 р.та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2012р.у справі № 41/78 господарського суду Донецької області за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське" до Селянського фермерського господарства "Артеміда" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії -Артемівського відділення № 21 про стягнення 1 516 224,84 грн.,

Приватне сільськогосподарське підприємство "Чапаєвське" (далі - позивач, ПСП "Чапаєвське") звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Селянського фермерського господарства "Артеміда" (далі -відповідач, СФГ "Артеміда") про стягнення 1 516 224,84 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2012р. (суддя Морщагіна Н.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. (головуючий суддя Діброва Г.І., судді Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.), у позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 16, 1166 Цивільного кодексу України, з огляду на недоведення позивачем факту спричинення йому шкоди саме відповідачем, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою позивачу шкодою.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник наголошує, що ним в повному обсязі доведено наявність протиправного діяння відповідача, а також причинного зв'язку між ним та завданою позивачу шкодою.

Відповідач у судовому засіданні від 08.10.2012р. подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у відповідності до рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2006р. у справі № 25/262пн за Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Артемівського відділення № 21 визнано право власності, зокрема, на нежитлові приміщення майнового комплексу (три зерносховища), нежитлове приміщення критого току та зерноочищувального комплексу, які розташовані за адресою: Донецька обл., Артемівський р-н, с. Покровське, вул. Полева, б/н.

На підставі вказаного судового рішення Комунальним підприємством "Артемівське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, нежитлові споруди критого току та зерноочищувального комплексу, що розташовані за адресою: Донецька обл., Артемівський р-н, с. Покровське, вул. Польова, б/н, за ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Артемівського відділення № 21.

Приватному сільськогосподарському підприємству "Чапаєвське" у відповідності до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.10.2007р., укладеному із СТОВ імені Шевченко, на праві власності належить нежитлова будівля зерносушильного комплексу (літ. "Г") загальною площею 1 129,0 кв.м, розташована за адресою: Донецька обл., Артемівський р-н, с. Покровське, вул. Польова, б/н, що підтверджено витягом від 16.11.2007р. № 16690834 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який виданий КП "Артемівське БТІ".

10.02.2009р. між Артемівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПСП "Чапаєвське" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах території Покровської сільської ради Артемівського району Донецької області, загальною площею 1,1918 га під будівлями і дворами, кадастровий номер 1420987500:01:110:0001), строком на 49 років.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомості, які належать позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2007р., та об'єкти нерухомості, які належать ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Артемівського відділення № 21 згідно рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2006р. у справі № 25/262пн.

17.07.2010р. між СФГ "Артеміда" (зберігач) та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі керуючого філією - Артемівського відділення № 21 (поклажодавець) було укладено договір № 21/07/2010/01 відповідального зберігання, згідно умов якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання на період з 13.07.2010 р. по 12.07.2011р. об'єкти нерухомого майна, зокрема, зерносховище № 1 під літ. "А" загальною площею 358,7 кв.м, зерносховище № 2 під літ. "Б" загальною площею 604,1 кв.м, зерносховище № 3 під літ. "В" загальною площею 188,7 кв.м, нежиле приміщення (вагова з підвалом) під літ. "Б-ІІ", загальною площею 174,8 кв.м, майданчик під літ. "В-І", площею 2 127,0 кв.м, навіс для очищення зерна під літ. "Г-І", площею 2 308,0 кв.м, комплекс для очистки та зберігання зерна "Ддд", загальною площею 9 298,0 кв.м, огорожу площею 366,6 кв.м, розташовані за адресою: Донецька обл., Артемівський р-н, с. Покровське, вул. Польова, б/н.

29.07.2010р. між СФГ "Артеміда" та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Артемівського відділення № 21 підписано акт приймання-передачі відповідального зберігання на виконання умов договору від 17.07.2010р. № 21/07/2010/01.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2010р. у справі № 12/186пд визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.02.2009р., укладений між Артемівською РДА та ПСП "Чапаєвське", в частині передачі земельної ділянки, що розташована під об'єктами нерухомості, які належать ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Артемівського відділення № 21 на праві власності, та яка необхідна для обслуговування цих об'єктів.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення майнової шкоди в розмірі 1 516 224,84 грн., завданої позивачу протиправними діями відповідача, що полягали у блокуванні території та майна ПСП "Чапаєвське", що знаходиться за адресою: Донецька обл., Артемівський р-н, с. Покровське, вул. Польова, б/н.

Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

В свою чергу, згідно положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив, зокрема, установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

У відповідності до частини 1 статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Крім того, для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди окрім складу цивільного правопорушення необхідно встановити наявність заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. При цьому, при пред'явленні вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач зобов'язаний довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі непорушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів. При визначенні реальності неодержаних доходів (упущеної вигоди) мають враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для їх отримання.

За загальним правилом рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 1 516 224,84 грн., яка складається з: вартості знищеного майна - пшениці у кількості 985,66 т в сумі 1 073 561,16 грн.; витрат, пов'язаних з утилізацією гнилої пшениці та поставки товару контрагентам в сумі 37 734,84 грн., у тому числі вартість талонів за вивіз ТПВ в сумі 15 480,00 грн., заробітна плата водіям в сумі 2 284,01 грн., нарахування з соцстраху на зарплату водіям в сумі 844,77 грн., вартість затраченого дизельного палива на заправку вантажних автомобілів в сумі 9 617,55 грн., амортизація вантажних автомобілів з причепами (амортизаційні нарахування) в сумі 7 577,23 грн., витрати на постачання двох автомобілів з пшеницею на ТОВ "СКВ-АГРО" в сумі 1 931,28 грн.; втрат від очікуваної реалізації пшениці згідно укладеного з ТОВ "СКВ-Агро" договору від 22.06.2010р. № 22/06 в сумі 404 928,84 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, обмежились загальним висновком щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача збитків, проте не з'ясували в силу статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України правову природу заявлених до стягнення збитків, з чого вони складаються та чим підтверджується їх розмір.

Крім того, місцевим та апеляційним судами не надано належної правової оцінки укладеному між СФГ "Артеміда" та АТ "Ощадбанк" в особі філії - Артемівського відділення № 21 договору відповідального зберігання від 17.07.2010р. № 21/07/2010/01, а також не з'ясовано, чи були порушені вказаним договором права й охоронювані інтереси ПСП "Чапаєвське", як власника зерносушильного комплексу (літ. "Г"), розташованого за адресою: Донецька обл., Артемівський р-н, с. Покровське, вул. Польова, б/н, та майна, яке в ньому знаходилось, та чи міг позивач потрапити до свого майна іншим чином ніж через територію, яку було передано третьою особою у справі на зберігання відповідачу.

Також, суди не надали оцінки доводам ПСП "Чапаєвське" з приводу того, що договір оренди земельної ділянки від 10.02.2009р., укладений між Артемівською РДА та ПСП "Чапаєвське", визнано в судовому порядку недійсним в частині передачі земельної ділянки, що розташована під об'єктами нерухомості, які належать ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Артемівського відділення № 21 на праві власності, та яка необхідна для обслуговування цих об'єктів, вже після вчинення дій відповідача, на протиправність яких посилається позивач, як на підставу своїх вимог.

Окрім цього, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки письмовим поясненням АТ "Ощадбанк" від 17.08.2011р. № 19-12/361, в яких Банк зауважує на тому, що ним з метою недопущення порушення власних інтересів та псування власного нерухомого майна вживались спроби обмежити доступ представників позивача до об'єктів нерухомості по вул. Польовій, б/н в с. Покровське.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено належним чином посилання позивача, як на підтвердження наявності в діях відповідача протиправної поведінки, на проведену Прокуратурою Артемівського району Донецької області на підставі повідомлення господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. № 41/78 дослідчу перевірку від 15.09.2011р. № 68п/р за фактом внесення посадовими особами Покровської сільської ради та ПСП "Чапаєвське" завідомо неправдивих відомостей до документів, наданих в якості доказів до місцевого господарського суду, а саме: розрахунку кількості зерна, яке знаходилось на зберіганні на зерноскладі, актів на списання зерна, актів огляду нежитлових приміщень та території ПСП "Чапаєвське" від 30.07.2010р. та 09.08.2010р., а також на проведену Артемівським РВ ГУ МВС України в Донецькій області дослідчу перевірку по факту блокування майна ПСП "Чапаєвське", розташованого по вул. Польовій, б/н в с. Покровське Артемівського району Донецької області.

Також, місцевий та апеляційний господарські суди не здійснили перевірку доводів відповідача з приводу того, що саме позивачем не було створено належних умов для зберігання зерна, в результаті чого воно могло зіпсуватися, а також щодо необхідності проведення Держхлібінспекцією в силу статті 23 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" експертизи всього обсягу списаного та утилізованого зерна, а також прийняття нею згідно пункту 5.10. Положення про Державну хлібну інспекцію Автономної Республіки Крим, обласну державну хлібну інспекцію, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 21.10.2004р. № 372 (z1493-04) , відповідного рішення про можливість подальшого його використання або знищення. Крім того, судами не надано правової оцінки запереченням відповідача щодо проведених позивачем розрахунків фактичної кількості зіпсованого зерна.

При цьому, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд в силу приписів статті 65 Господарського процесуального кодексу України може за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали, не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.