головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу ВАТ Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року у справі за позовом ВАТ Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення коштів

у травні 2008 року ВАТ Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України 2 569 183,79 грн. заборгованості зі страхових платежів.

Позов мотивовано тим, що оскільки судовими рішеннями позивача зобов'язано виплатити працівникам МВС України : Доброву С.О., Єріковій Л.О., Журавлю В.П., Паламарчуку П.І., Ухатогу О.О., Канівченко О.І., Гарбару І.В., Марковичу В.М., Коваленку О.В., Тихоновій Л.Ю., Синчуку В.М., Лисаку С.Я., Чайці В.Е., Недашківському П.Л., Дмитренку В.В., Токару К.К., Антонову А.М., Лігіновичу О.В., Барчану В.А., Толстіковому Ю.І., Поліщуку О.О., Харика Г.М., Салу І.П., Негару Ф.С., Радзівону М.П., Карпенку П.Ф. страхові виплати, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 року, договору від 24.07.2006 року обов'язок по відшкодуванню цих витрат покладається на відповідача.

Заявою від 24.06.2008 року позивач уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь 1 834 722,40 грн. посилаючись на страхові платежі за судовими рішеннями на користь колишніх працівників міліції Доброва С.О., Єрікова Л.О., Журавля В.П., Паламарчука П.І., Ухатогого О.О., Канівченко О.І., Гарбар І.В., Коваленка О.В., Тихонової Л.Ю., Синчука В.М., Лисака С.Я., Чайки В.Е., Недашківського П.Л., Дмитренка В.В., Токара К.К., Барчана В.А., Поліщука О.О., Сала І.П., Негара Ф.С., Радзівона М.П., Карпенка П.Ф.

Останньою заявою від 25.05.2012 року позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача 854 285,73 грн. на відшкодування страхових платежів, як мають бути останнім виплачені Тихоновій Л.Ю., Канівченко О.І., Дмитренку В.В., Синчуку В.М., Барчану В.А., Чайці В.Е.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.07.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 08.10.2012 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 24.07.2006 року Міністерством внутрішніх справ України (страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (страховик), як переможцем тендеру, укладено договір державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ України.

За умовами цього договору страховик зобов'язався виплачувати страхові суми особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ України або їх спадкоємцям у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні застрахованим службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та громадської безпеки, боротьбі із злочинністю та загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби.

Строк дій зазначеного договору закінчився 31.12.2006 року та пролонгований не був, оскільки Законом України від 03.11.2006 року № 328-V (328-16) внесено зміни до Закону України "Про міліцію" (565-12) , що передбачають відмінні від колишніх умови забезпечення державою соціального захисту працівників міліції, зокрема визначено, що у разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності їм виплачується грошова допомога в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №707 (707-2007-п) затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, а також визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України "Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки" від 29 червня 1991 року № 59 (59-91-п) .

Згідно з Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 (707-2007-п) , з 1 січня 2007 року нарахування та виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції здійснюється Міністерством внутрішніх справ України.

Таким чином, починаючи з січня 2007 року єдиним, зобов'язаним органом по платежам, що передбачені ст. 23 Закону України "Про міліцію" є Міністерство внутрішніх справ України, а тому з огляду на зазначене, скасування судових рішень на які посилається позивач, постановлення судових рішень у 2007 році висновок суд першої інстанції та апеляційного господарського суду щодо безпідставності заявлених вимог є правильним, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.