Головуючого Плюшка І.А.,суддів Кочерової Н.О., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" в особі Київської філії АКБ "Індустріалбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 р.у справі № 5011-74/6091-2012 господарського суду міста Києваза позовом публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" в особі Київської філії АКБ "Індустріалбанк" до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС",третя особа Павлюк Олександр Євгенович,простягнення 21 431,18 грн.за участю представників сторін:

від позивача: Трохименко Н.С., дов. від 24.11.2011

від відповідача: Синельніков М.О., дов. від 27.12.2011

від третьої особи: не з'явилися

У травні 2009 року публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Київської філії АКБ "Індустріалбанк" звернулось до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення 21 431, 18 грн., з яких 19 178, 02 грн. -сума страхового відшкодування, 2 253, 16 грн. - сума пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення ст. 979, п. 3 ст. 988 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України та умов договору страхування кредитного портфелю банку, укладеного між позивачем та відповідачем, не здійснив виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку -невиконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору № KRCK/0300/249/07 від 21.06.2007 р., укладеним між АКБ "Індустріалбанк" та Павлюком О.Є.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2012 р. (суддя: Чинчин О.В.) в позові відмовлено в повному обсязі.

При цьому, місцевий господарський суду, виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з огляду на невиконання позивачем умов договору страхування № 17/0003464021 від 17.08.2006 р. в частині своєчасного повідомлення відповідача про прострочення позичальником сплати чергового платежу за кредитним договором, повідомлення відповідача про настання страхового випадку, подання відповідачу заяви про страховий випадок та заяви про виплату страхового відшкодування за страховим випадком, вжиття заходів щодо спонукання позичальника до виконання угоди та вжиття заходів щодо дострокового розірвання кредитної угоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 р. (судді: Пантелієнко В.О. -головуючий, Гарник Л.Л., Доманська М.Л.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Київської філії АКБ "Індустріалбанк" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 17.08.2006 р. між закритим акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС") (страховик) та акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк", представленим Київською філією АКБ "Індустріалбанк" (страхувальник) укладено договір страхування кредитного портфелю банку № 17/0003464021 (надалі -договір).

Пунктом 4.1 договору визначено, що предметом договору є страхування ризиків страхувальника, пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (позичальниками) своїх договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між страхувальником та позичальниками та зазначеними в реєстрі кредитних угод, що є додатком до цього договору.

21.06.2007 р. між акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк", представленим Київською філією АКБ АКБ "Індустріалбанк", (банк) та Павлюком Олександром Євгеновичем (позичальник) укладено кредитний договір № KRCK/0300/249/07, відповідно до умов якого банк надав позичальнику в користування кредитні кошти в розмірі 20 000, 00 грн. строком з 21.06.2007 р. по 20.06.2010 р. включно на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 9 відсотків річних. Зазначений договір внесено до надісланого на адресу відповідача реєстру кредитних договорів за червень місяць 2007 року від 30.06.2007 р.

Пунктом 4.3. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується, починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту, погашати кредит в сумі не менш ніж 555 гривень 56 копійок, сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інші фінансові зобов'язання відповідно до графіку платежів, що зазначений в додатку № 1 до цього договору, не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за звітним.

У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору щодо погашення кредиту, АКБ "Індустріалбанк" в особі Київської філії 30.10.2007 р. на адресу відповідача відправлено лист, в якому повідомлено про страховий випадок.

Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" випадок, про який було повідомлено листом від 30.10.2007 р., не визнано страховим та відмовлено у виплаті страхового відшкодування в повному обсязі, оскільки Київська філія АКБ "Індустріалбанк" не виконала передбачених договором страхування зобов'язань та без поважних причин невчасно повідомила відповідача про випадок, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується виплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 988 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 6.1. договору страхування № 17/0003464021 від 17.08.2006 р., сторони визначили, що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника.

Під неплатоспроможністю позичальника розуміється наявність факту прострочення виконання позивальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту або відсотків за користування кредитом протягом більш ніж 30 (тридцять) календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Статтею 990 Цивільного кодексу України та статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 991 Цивільного кодексу України та статтею 26 Закону України "Про страхування" передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування, відповідно до яких однією з таких підстав є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідно до п. 10.4.4. договору страхування страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні страхувальником умов цього договору і взятих на себе зобов'язань.

Пунктом 11.1.2. договору страхування визначено, що несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку надає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Згідно з п. 11.1.3. договору страхування для виплати страхового відшкодування страхувальник також надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було дотримано умов договору страхування, зокрема, в частині своєчасного повідомлення відповідача про прострочення позичальником сплати чергового платежу за кредитним договором, повідомлення відповідача про настання страхового випадку, подання відповідачу заяви про страховий випадок та заяви про виплату страхового відшкодування за страховим випадком. У зв'язку з цим, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 991 ЦК України ст. 25 Закону України "Про страхування" та умовами договору страхування прийшов до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, з огляду на невиконання позивачем умов договору страхування.

Однак, судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено умови договору страхування, зокрема п. 11.1.2., відповідно до якого страховик хоча і має право відмовити у виплаті страхового у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку, проте, таке право виникає у страхувальника за наявності певних умов: у разі якщо не буде доведено, що по-перше, страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або, по-друге, що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Відтак, у зв'язку з викладеним судами попередніх інстанцій не досліджено, чи вплинула (а якщо вплинула, то яким чином) відсутність у страховика відомостей про настання страхового випадку або несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку на його обов'язки сплатити страхове відшкодування, як це передбачено п. 11.1.2. договору страхування в якості передумови реалізації страховиком права на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Разом з цим, при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи мали місце обставини, що звільняють страховика від виплати страхового відшкодування.

Крім того, слід зазначити, що саме по собі несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки зазначене порушення умов договору страхування може бути вагомою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися чи є зазначена подія страховим випадком, тобто, якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування. Як вбачається зі змісту листа ВСУ від 19.07.2011 р. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" зазначеної позиції дотримується і Верховний суд України.

Таким чином, враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки умові пункту 11.1.2. договору страхування на предмет достатності несвоєчасного повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку як підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки згідно вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено визнання недійсним п.11.1.2 договору страхування в частині позбавлення страховика права на відмову від виплати страхового відшкодування у разі несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку за умов існування певних застережень ("якщо буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування").

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що в порушення принципу повноти зазначені обставини, зокрема щодо наявності чи відсутності у відповідача підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених договором страхування, не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 111-7 ГПК України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином дослідити умови договору страхування, встановити наявність чи відсутність обставин, що надають страховику право відмовитися від виплати страхового відшкодування і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" в особі Київської філії АКБ "Індустріалбанк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 р. у справі № 5011/74/6091-2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.