Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В., Євсіков О.О. за участю представників: від позивача: Ситенко О.Д., дов. №01-77 від 12.06.2012р.; від відповідача 1: Грабовська Н.В., дов. б/н від 14.03.2012 р.; від відповідача 2: Петруньок М.А., дов. №03/20 від 20.03.2012 р.; від третьої особи: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство -ВТС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 р. у справі господарського суду №8/255-08/4/22/20-12 Київської області за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств м. Київ до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство -ВТС", Київська обл.; 2. Приватного виробничого підприємства "Сіріус" м. Київ третя особа Білоцерківська торгово-закупівельна база про визнання недійсними договору купівлі-продажу та виселення

Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріта" та Приватного виробничого підприємства "Сіріус" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.07.2007р., укладеного між відповідачами та про виселення Приватного виробничого підприємства "Сіріус" з нежилого приміщення загальною площею 534,4м2, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, літ."З"

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2012р. (складене 28.04.2012р.) у справі №8/255-08/4/22/20-12 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012р. у справі № 8/255-08/4/22/20-12 зазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення Приватного виробничого підприємства "Сіріус" з нежилого приміщення загальною площею 534,4м2, розташованого за адресою м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 63, літ "З" і прийнято в цій частині нове рішення, яким виселено Приватне виробниче підприємство "Сіріус" з нежилого приміщення загальною площею 534,4м2, розташованого за адресою м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 63, літ "З".

В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 23.04.2012р. (складене 28.04.2012р.) у справі № 8/255-08/4/22/20-12 залишено без змін.

Перший відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство-ВТС", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.08.2012р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 29.08.2012р. №03.07-05/647 в зв'язку з виходом із відпусток суддів Євсікова О.О. та Прокопанич Г.К., для розгляду справи №8/255-08/4/22/20-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Прокопанич Г.К., судді: Алєєва І.В., Євсіков О.О.

Ухвалою від 03.09.2012р. Вищий господарський суд України в порядку ст.ст. 77, 111-5 ГПК України відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 19.09.2012р. №03.07-05/713 в зв'язку з перебуванням у відпустках суддів Євсікова О.О. та Прокопанич Г.К., для розгляду справи №8/255-08/4/22/20-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Алєєва І.В. (доповідач), судді: Акулова Н.В., Владимиренко С.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.09.2012р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство -ВТС" про продовження розгляду касаційної скарги, продовжено строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів та відкладено її розгляд.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.10.2012р. №03.07-05/736 в зв'язку з виходом із відпустки судді Євсікова О.О., для розгляду справи №8/255-08/4/22/20-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Алєєва І.В. (доповідач), судді: Акулова Н.В., Євсіков О.О.

У письмових відзивах на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову -без змін. Другий відповідач підтримав вимоги касаційної скарги.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 01.10.2012р. з'явились позивач та відповідачі. Третя особа уповноваженого представника -не направила. Явка не визнавалась обов'язковою. Позивачем заявлено усне клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Зазначене клопотання відхиляється судовою колегією Вищого господарського суду України з огляду на неодноразові відкладення розгляду касаційної скарги з продовженням строку її розгляду на п'ятнадцять днів та скорочені строки розгляду касаційних скарг, встановлені ст. 111-7 ГПК України.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та відзивах на неї, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство -ВТС" відсутні.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 02.12.1998 р. між Білоцерківською торгово-закупівельною базою (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 534 м2.

26.04.2001р. рішенням № 135 виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області припинив Білоцерківській торгово-закупівельній базі право користування земельною ділянкою загальною площею 0,1812 га по вул. Я.Мудрого, 77 в зв'язку з добровільною відмовою.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. у справі №266/20-05/10-06 визнано недійсним з моменту укладення договір від 02.12.1998р. та зобов'язано ТОВ "Маріта" повернути Київській обласній спілці споживчих товариств нежитлове приміщення складу площею 534 м2 по вул. Я.Мудрого, 63 та виселено його із займаного приміщення.

12.07.2007р. між ТОВ "Маріта" та ПВП "Сіріус" укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 534,4м2, яке розташоване за адресою: м. Біла Церква, Київська область по вул. Я.Мудрого, 63, на земельній ділянці яка належить ТОВ "Саріта", що підтверджується державним актом Серії ЯГ № 198060, виданого 28.02.2007р. Білоцерківською міською радою Київської області.

12.07.2007р. між ТОВ "Маріта" та ПВП "Сіріус" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ "Маріта" продав, а ПВП "Сіріус" купив земельну ділянку площею 0,1455 га по вул. Я.Мудрого, 63.

12.07.2007р. за Актом прийому-передачі ТОВ "Маріта" передав, а ПВП "Сіріус" отримав нежитлове приміщення під виробництво, ремонт, технічне обслуговування конвеєрного транспорту та виробництво гумотехнічних виробів по вул. Я.Мудрого, 63 площею 534,4м2 та земельну ділянку з призначенням - для переобладнання власних нежитлових приміщень під виробництво.

15.08.2007р. на підставі договору від 12.07.2007р. ПВП "Сіріус" видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯД № 957846 на земельну ділянку площею 0,1455 га по вул. Я.Мудрого, 63 в місті Біла Церква з цільовим призначенням -на переобладнання власних нежитлових приміщень під виробництво.

Господарські суди попередніх інстанцій з урахуванням приписів ч. 3 ст. 215 та ст. 216 ЦК України дійшли до вірного та обґрунтованого висновку, що визнання договору купівлі-продажу від 12.07.2007р. недійсним створює юридичні наслідки лише для його сторін -ТОВ "Маріта" та ПВП "Сіріус", що обраний позивачем спосіб захисту права власності не призведе до відновлення порушеного права позивача як власника, а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Здійснюючи судовий розгляд справи в частині вимог Київської обласної спілки споживчих товариств про виселення ПВП "Сіріус" зі спірного нежилого приміщення, господарський суд першої інстанції, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції вірно визначився, що зазначена вимога є по своїй суті віндикаційним позовом (витребування майна з чужого незаконного володіння).

З листа КП Київської обласної ради "Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації" № 10606 від 11.07.2009 р. та реєстраційного посвідчення від 01.06.1998 р. вбачається, що право власності станом на 02.12.1998р., в момент укладення договору купівлі-продажу нежилого приміщення (складу) між Білоцерківською ТЗБ та ТОВ "Маріта" зареєстровано за Білоцерківською торгово-закупівельною базою.

Як вбачається зі Статуту Білоцерківської ТЗБ Київської облспоживспілки, Білоцерківська ТЗБ є власним підприємством Київської облспоживспілки і знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні облспоживспілки.

Згідно з п. 13 Статуту Білоцерківської ТЗБ майно їй належить на праві господарського користування, остання не має права передавати, здавати в оренду майно іншим особам, реалізовувати будівлі, споруди, машини та устаткування без дозволу власника, тобто Київської облспоживспілки.

Директор бази, згідно п. 23 Статуту Білоцерківської ТЗБ, наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами та майном бази, придбаним за рахунок доходів, користування кредитом, відкриття та закриття розрахункових рахунків в банках, розпорядження ними, підписування чеків, платіжних вимог, доручень, акцептування платіжних вимог.

За статутом Київської облспоживспілки, остання самостійно володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, а права власника реалізує через свої органи - з'їзд, раду, правління у відповідності з їх компетенцією, визначеною цим статутом (п. 41).

Положеннями зазначеного пункту статуту позивача визначено, що: з'їзду, як вищому органу управління, належить право приймати відносно майна позивача будь-які рішення, що не суперечать законам України, з'їзд здійснює право володіння, користування і розпорядження власністю позивача, в тому числі право ліквідації, продажу, передачі, обміну, надання в оренду, безкоштовне використання або в позику основних засобів підприємствам, організаціям, установам та громадянам; рада Київської обласної спілки споживчих товариств здійснює такі ж повноваження щодо майна в період між з'їздами; правлінню Київської обласної спілки споживчих товариств можуть бути передані окремі функції по господарському управлінню власністю.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції, що відповідно до вимог чинного на дату створення Білоцерківської ТЗБ законодавства України, майно Білоцерківської ТЗБ, як підприємства, створеного позивачем, є власністю останньої, а відтак станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 02.12.1998р. власником майна Білоцерківської ТЗБ, в тому числі, нежитлового приміщення площею 534м2, був позивач, тобто ТОВ "Маріта" за договором купівлі-продажу від 02.12.1998р. незаконно розпорядилось майном, яке їй не належало.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України, право володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові, який володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Апеляційною інстанцією встановлено, що постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. у справі №266/20-05/10-06 застосовані правові наслідки недійсності договору купівлі-продажу від 02.12.1998р. -з Білоцерківської ТЗБ на користь ТОВ "Маріта" стягнуто 15360грн., сплачених останнім за придбану нерухомість, а ТОВ "Маріта" зобов'язано повернути Білоцерківській ТЗБ нежитлове приміщення складу площею 534м2 по вул. Я.Мудрого, а також відмовлено в задоволенні вимог зустрічної позовної заяви ТОВ "Маріта" в частині визнання за ним права власності на вказані спірні приміщення.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції вірно визначився, що правовий статус спірних нежитлових приміщень, який вони мали до укладення договору від 02.12.1998р., поновлений з дати прийняття вищезазначеної постанови, а саме, будучи власністю позивача, спірне майно знаходиться в тимчасовому користуванні Білоцерківської ТЗБ для здійснення господарської діяльності, а відтак ТОВ "Маріта" не мала права на реалізацію нерухомого майна площею 534,4м2 за договором купівлі-продажу від 12.07.2007р. ПВП "Сіріус".

Апеляційний господарський суд з урахуванням приписів ст.ст. 387, 388 ЦК України, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про можливість задоволення позовних вимог позивача про виселення Приватного виробничого підприємства "Сіріус" з нежитлового приміщення складу площею 534,4м2 по вул. Ярослава Мудрого в м. Біла Церква, оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, а Приватне виробниче підприємство "Сіріус" володіє цим майном без відповідної правової підстави, не будучи його власником.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 111-7 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012р. у справі № 8/255-08/4/22/20-12 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012р. у справі № 8/255-08/4/22/20-12 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство -ВТС" -без задоволення.