розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Лінкольн, ЛТД" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.12р.

у справі № 17/5005/2114/2012

за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до ТОВ "Лінкольн, ЛТД", м. Дніпропетровськ

про зміну договору оренди землі від 30.01.06р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.12р. у справі № 17/5005/2114/2012 (суддя Суховаров А.В.) у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.12р. (головуючий Бахмат Р.М., судді Лотоцька Л.О., Євстигнеєв О.С.) вказане рішення скасовано, позов задоволено, змінено п. 4.1 договору оренди землі від 30.01.06р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Лінкольн, ЛТД".

Не погоджуючись із прийнятою постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 19.06.12р. скасувати, а рішення від 25.04.12р. залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 628, 632, 638, 651, 652 ЦК України, ст. 180 ГК України, ст. 288 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

30.01.06р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Лінкольн, ЛТД" (Орендар) на підставі рішення міської ради № 216/31 від 30.11.05р. укладено договір оренди землі, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 586, а 22.03.06р. -в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040610400313, згідно якого орендодавець передав, а орендар - прийняв в строкове (на 10 років) платне користування земельну ділянку площею 1,2109 га, розташовану за адресою: вул. Верстова, 36-Д (Амур-Нижньодніпровський район) для фактичного розміщення виробничих будівель і споруд.

Відповідно п. 4.1, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Пунктом 4.4 визначено, що орендна плата вноситься орендарем незалежно від результатів його діяльності у розмірі 1/12 річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця, і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою із розрахунку тривалості місяця у 30 днів.

Розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів,у т.ч. внаслідок інфляції; погіршенням стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; а також інших випадках, передбачених законом (п. 4.7).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.11р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства" вирішено встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим Кодексом України (2755-17) , незалежно від мети використання, до моменту прийняття міською радою відповідного рішення.

05.03.12р. Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся з позовом до ТОВ "Лінкольн, ЛТД" про зміну п. 4.1 договору оренди землі від 30.01.06р., просив викласти його у такій редакції: "Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (у гривнях). Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України."

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.12р. у справі № 17/5005/2114/2012 у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.12р. вказане рішення скасовано, позов задоволено.

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі (абзац третій ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ).

Законом України № 2756-VI від 02.12.10р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" (2756-17) , що набрав чинності з 01.01.11р., змінено, зокрема, ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі": слова "до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) замінено словами " до Податкового кодексу України (2755-17) ", частини четверту, п'яту і сьому виключено.

Статтями 288.5., 288.5.1. ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, між сторонами укладено договір оренди землі від 13.01.06р., Законом України № 2756-VI від 02.12.10р. (2756-17) були внесені зміни до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", частини 4 і 5 ст. 21 -виключені; як зазначено місцевим господарським судом, запропонована прокурором редакція пункту 4.1 не містить розміру орендної плати, а вказує, що плата вноситься у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України, яким не передбачено конкретного розміру орендної плати за землю, а лише порядок її визначення та граничні розміри.

Суд апеляційної інстанції, на думку колегії, дійшов правильного висновку, що законодавча зміна розміру плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є підставою для перегляду розміру орендної плати, обумовленої договором, проте, не спростував доводів суду першої інстанції стосовно не відповідності наведеної прокурором редакції п. 4.1 договору приписам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, в зв'язку з порушенням норм процесуального права, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі, як законне і обґрунтоване.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ТОВ "Лінкольн, ЛТД" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.12р. у справі № 17/5005/2114/2012 скасувати повністю, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.12р. у даній справі залишити без змін.