головуючого -судді Дерепи В.І. суддів :Грека Б.М., -(доповідача у справі) Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.12 у справі №5023/1235/12 господарського суду Харківської областіза позовом Першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" про стягнення суми за участю представників від: позивача Цибізова О.О. (дов. від 26.12.11) відповідача Басат Л.А. (дов. від 29.02.12)

Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства енергетики вугільної промисловості України, Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії звернувся з позовною заявою до суду, в якій просив стягнути з відповідача на користь другого позивача заборгованість за спожитий природний газ в сумі 529529,51 грн., пеню в сумі 41409,21 грн., інфляційні втрати в сумі 78262,84 грн. та 3% річних в сумі 31587,20 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.12 (суддя

Макаренко О.В.), частково (лише в сумі пені, належної до стягнення) зміненим постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.12 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Фоміної В.О., суддів: Кравець Т.В., Крестьянінова О.О.), позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії 529529,51 грн. заборгованості за природний газ, 3623,31 грн. пені (замість 3533,29 грн., визначених місцевим господарським судом), 58591,67 грн. інфляційних втрат та 31587,20 грн. 3% річних. Надано відстрочку виконання рішення на вісім місяців до 10.01.13. При цьому розмір пені зменшено на 90% у зв'язку із скрутним матеріальним становищем відповідача, яке сталося внаслідок не покриття тарифами собівартості його послуг, які він змушений надавати за регульованими тарифами.

Не погоджуючись із судовими актами в частині відмови у стягненні пені, інфляційних та наданні відстрочки, Дочірня компанія "Газ України"НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних втрат задовольнити повністю. Касаційна скарга обґрунтована тим, що наведені відповідачем та судами обставини не є підставою для зменшення пені та надання відстрочки. Щодо інфляційних, то скаржник вказує на те, що судами безпідставного взято до уваги місяці, в яких мала місце дефляція, при визначенні розміру інфляційних, оскільки звертаючись до суду, позивач їх не враховував.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 22.10.10 між позивачем та відповідачем був укладений договір №10/11-32ТЕ-01 про закупівлю природного газу за державні кошти (Договір). Відповідно п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його.

На виконання умов Договору позивачем здійснено протягом жовтня-грудня 2010 постачання природного газу відповідачеві в обсязі 1250,018 тис.куб.м. на загальну суму 1636523,57 грн., що не заперечується відповідачем. Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, розрахувався за поставлений природний газ на загальну суму 1106994,06 грн., у зв'язку з чим, станом на 16.02.12 у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 529529,51 грн.

На підставі цих обставин судами стягнуто з відповідача на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 529529,51 грн., суму 3% та інфляційних нарахованих на неї, а також пеню, розмір якої судами зменшено.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині стягнення суми основної заборгованості та 3% річних, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Касаційна скарга стосується правильності нарахування судами інфляційних, правомірності зменшення судами пені на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу та надання відповідачу відстрочки.

Щодо інфляційних, то позивач вважає, що якщо кредитор приймає рішення про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, то він самостійно визначає періоди, за які він бажає здійснити розрахунок. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено зобов'язання кредитора розраховувати інфляційну складову боргу з урахуванням інфляційних показників, які менше одиниці. Тому судами при визначенні розміру інфляційних безпідставно враховані місяці, коли мала місце дефляція, оскільки позивач про це не просив. Втім, колегія суддів вважає за необхідне підтримати правову позицію судів та відхилити доводи скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, закон передбачає, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення річних, то вони підлягають стягненню за весь час прострочення, а не за окремі місяці за вибором кредитора.

Щодо зменшення розміру пені та надання відстрочки, то скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Приймаючи судові акти в зазначеній частині суди керувалися наступним. ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання бюджетної сфери в 9 районах Харківської області, частини лікарень та інших медичних установ в місті Харкові, теплопостачання яких в опалювальний період може опинитися під загрозою припинення.

Станом на 01.04.12 заборгованість перед ним споживачів теплової енергії складає 25156604,86 грн., в т.ч. заборгованість бюджетних організацій - 17475204,99 грн., населення - 2419976,99 грн., комунальних та інших підприємств - 5261422,88 грн. Як зазначає відповідач, заборгованість по бюджетним організаціям сплачується із значною затримкою по факту виділення коштів із бюджетів, і на цю заборгованість нараховувати пеню, інфляційні втрати та 3 % річних є недоцільним, тому що фактично ці кошти не будуть стягнуті. Так, згідно п. 34 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ", затвердженого Постановою КМ України від 03.08.11 № 845 (845-2011-п) , орган Казначейства не здійснює безспірне списання коштів з рахунків боржника та повертає протягом трьох робочих днів органові державної виконавчої служби без виконання платіжні вимоги та оригінали або завірені копії виконавчих документів у разі, коли: кошторис боржника (крім спеціального фонду в частині його власних надходжень) не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснити безспірне списання коштів; на рахунку, зазначеному в платіжній вимозі, не обліковуються кошти за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету.

У складі споживачів теплової енергії відповідача населення та бюджетні установи мають 93,7 %. Тарифи для населення та бюджетних організацій на теплову енергію були затверджені на підставі меншої ціни на газ, а джерела фінансування різниці при підвищенні ціни на газ не було. На заборгованість населення згідно Закону України від 13.11.96 № 486/96-ВР "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" (486/96-ВР) заборонено було нараховувати пеню, інфляційні втрати, та 3 % річних. З 01.01.11 дія цього Закону скасована, але стягнення пені з населення не врегульовано нормативними актами.

Ступінь виконання зобов'язань відповідачем по Договору дорівнює 67%. Матеріали справи не свідчать про спричинення невиконанням ним зобов'язань за договором яких-небудь збитків позивачам. Сума всіх штрафних санкцій по позову є надмірно великою, а стягнуті судом суми 3 % річних та інфляційних мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

За таких обставин судами зменшено розмір пені, належний до стягнення на 90% та надано відповідачу відстрочку у виконанні рішення. Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання даного рішення господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки.

Судами вірно застосовані положення вищевказаних правових норм, правомірно враховано, що заборгованість відповідача об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів (понад 90% споживачів відповідача фінансуються з державного бюджету, фінансуються із значними затримками, нарахувати штрафні санкції на суми заборгованості фактично неможливо) та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв. Ці обставини цілком обґрунтовано оцінено судами як виключні, що одночасно є підставою і для зменшення суми пені і для надання відстрочки.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, так і права на надання відстрочки, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновків про необхідність використання такого права суду. Суд касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним, тому касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.