розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехніка" (далі – ТОВ "Укрпромтехніка") справу за позовом ТОВ "Укрпромтехніка" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі – ДПІ), за участі третіх осіб: Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю "Донполімер", про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

У жовтні 2003 року ТОВ "Укрпромтехніка" звернулося до суду з позовом до ДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2003 року № 1032304/0 (яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1 642,00 грн, з них 1 095, 00 грн – основного платежу та 547, 00 грн – штрафних санкцій) та № 1042304/0 (яким позивачу визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2002 року у сумі 7 998 905, 00 грн), прийнятих податковим органом на підставі акта додаткової перевірки товариства від 14 серпня 2003 року. На обґрунтування позову ТОВ "Укрпромтехніка" послалося на те, що віднесення до податкового кредиту податку у сумі 8 000 000, 00 грн, сплаченого у вартості придбаного у ТОВ "Донполімер" товару, було здійснено ним відповідно до вимог закону на підставі належним чином оформленої податкової накладної, тому висновок податкового органу про порушення ним підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є безпідставним.

Господарський суд м. Києва рішенням від 30 березня 2005 року, яке Київський апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 31 серпня 2005 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 19 жовтня 2006 року задовольнив касаційну скаргу ДПІ, скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

У скарзі до Верховного Суду України ТОВ "Укрпромтехніка"порушило питання про скасування постанови Вищого адміністративного суду України та залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій, пославшись на обґрунтування скарги на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" та на його ухвалу, в якому цю норму застосовано інакше, ніж в оскаржуваному рішенні.

Скаргу не може бути задоволено з таких підстав.

Відповідно до статті 47 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-III "Про судоустрій України" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, який здійснює правосуддя та забезпечує однакове застосування законодавства всіма цими судами.

Згідно з частиною 1 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, доходить висновку про необґрунтованість скарги.

Частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехніка" відмовити.

Постанову Вищого адміністративного суду України (rs418608) від 19 жовтня 2006 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справа № 21 – 1311 во 06 Доповідач: Самсін І.Л.