( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs21663214) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs33881458) ) ( Додатково див. рішення господарського суду м. Києва (rs19884135) ) ( Додатково див. рішення господарського суду м. Києва (rs31823724) )

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Владимиренко С.В.

за участю представників:

Позивача: Бернацького Ю.А. за довіреністю № б/н від 16.09.2011 року;

Відповідача: Кривенди М.В. за довіреністю № 121-ГО/12 від 22.06.2012 року;

Третьої особи -1: не з'явився;

Третьої особи -2: не з'явився;

Третьої особи -3: не з'явився;

Третьої особи -4: не з'явився;

Прокурора: від Генеральної прокуратури України -Савицької Оксани Валентинівни, посвідчення № 000603 від 01.08.2012 року;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року

у справі № 1/251 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

треті особи: 1) товариство з обмеженою відповідальністю "Дюк-01"

за участю прокурора

про визнання договору недійсним

У вересні 2011 року з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Дюк-01", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, просило визнати недійсним договір № 8 про внесення змін до кредитного договору № 03/КВ-07 на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті, зі змінами, внесеними від 14.06.2007 року, від 13.07.2007 року, від 20.12.2007 року, 27.03.2008 року, 31.03.2008 року, 30.05.2008 року в частині збільшення процентної ставки за користування кредитом до 15% (т. 1, а.с. 5-10).

Позовні вимоги мотивовані тим, що генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" ОСОБА_8, укладаючи договір № 8 від 19.11.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 03/КВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті, зі змінами, внесеними від 14.06.2007 року, від 13.07.2007 року, від 20.12.2007 року, від 27.03.2008 року, від 30.05.2008 року та від 31.07.2008 року, перевищив свої повноваження та встановив процентну ставку за користування кредитом у розмірі 15 %, а тому вищевказаний договір № 8 в частині встановлення процентної ставки у розмірі 15 % є недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року у справі № 1/251 (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року (головуючий Баранець О.М., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) (т. 2, а.с. 109-112) у задоволенні позову відмовлено (т. 1, а.с. 160-165).

Судові акти мотивовано тим, що договір № 8 від 19.11.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 03/КВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті (з внесеними змінами та доповненнями) є таким, що укладений відповідно до вимог чинного законодавства, повноваження на укладення вказаного договору генеральним директором ОСОБА_8 не перевищені та передбачені протоколом № 4 від 09.09.2008 року загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд".

Не погодившись з постановленими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило скасувати постановлені судові рішення, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, а саме, на неврахування норм чинного законодавства та положень статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" (позивача), якими передбачені обмеження повноважень генерального директора, внаслідок чого укладений останнім договір № 8 від 19.11.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 03/КВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті (з внесеними змінами та доповненнями) є таким що підлягає визнанню недійсним в частині збільшення процентної ставки за користування кредитом на 15 % річних.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.07.2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.07.2012 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/773 від 30.07.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Малетича М.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 року розгляд касаційної скарги призначено на 13.08.2012 року (т. 2, а.с. 196-198).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.08.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 27.08.2012 року (т. 2, а.с. 200-202).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.08.2012 року розгляд касаційної скарги призначено на 03.09.2012 року (т. 2, а.с. 205-208).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.09.2012 року розгляд касаційної скарги продовжено та відкладено на 10.09.2012 року (т. 2, а.с. 212-215).

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/666 від 06.09.2012 року сформовано колегію у складі: головуючого судді Прокопанич Г.К., суддів Алєєвої І.В., Владимиренко С.В.

У судове засідання 10.09.2012 року представники третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-01", ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Справа відкладалась неодноразово.

Оскільки строк розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд", з урахування продовження, спливає 22.09.2012 року, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-01", ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.02.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" (позичальник) укладено кредитний договір № 03/КВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті (кредитний договір), зі змінами, внесеними від 14.06.2007 року, від 13.07.2007 року, від 20.12.2007 року, від 27.03.2008 року, від 31.03.2008 року, від 30.05.2008 року та від 31.07.2008 року (т. 1, а.с. 14-19).

Відповідно до умов кредитного договору, зі змінами, внесеними від 14.06.2007 року, від 13.07.2007 року, від 20.12.2007 року, від 27.03.2008 року, 31.03.2008 року, від 30.05.2008 року та від 31.07.2008 року, відповідач відкриває позивачу невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кошти позичальнику в розмірі 3 800 000 (три мільйони вісімсот тисяч) доларів США з 26.02.2007 року по 25.02.2011 року включно на придбання нерухомого майна, за що позичальник зобов'язується в порядку визначеним кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13 %.

Виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором зі змінами, внесеними від 14.06.2007 року, від 13.07.2007 року, від 20.12.2007 року, від 27.03.2008 року, 31.03.2008 року, від 30.05.2008 року та від 31.07.2008 року (повернення кредиту сплата процентів за його користування, комісій штрафних санкцій інших платежів) забезпечується:

- іпотекою, переданою товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-буд" за договором № 03/Zквіп - 07 від 26.02.2007 року зі змінами, внесеними 24.07.2007 року та 21.12.2007 року, відповідно до якого в іпотеку надано 19/25 частин адміністративно - виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Івана Богуна, 27а;

- іпотекою, переданою товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-буд" за договором № 03/Zквіп-07-01 від 14.06.2007 року зі змінами, внесеними 24.07.2007 року та 21.12.2007 року, відповідно до якого в іпотеку надано 6/25 частин адміністративно-виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Івана Богуна, 27а;

- іпотекою, переданою товариством з обмеженою відповідальністю "Дюк-01" за договором № 03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008 року, відповідно до якого в іпотеку надано земельну ділянку площею 2,4263 га, яка розташована в с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520688906040090002, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 411879, та земельну ділянку площею 2,4263 га, яка розташована в с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер якої 0520688906040090003, держаний акт на право власності на земельну ділянку ЯД № 411880;

- порукою ОСОБА_5 (НОМЕР_1, виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 21.02.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- порукою ОСОБА_6 (НОМЕР_3, виданий Старокиївським РУ ГУМВС України в м. Києві 28.12.1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4), який проживає за адресою: АДРЕСА_2

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.09.2008 року на загальних зборах учасників товариства з обмеженою з відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" у зв'язку з заміною предмету іпотеки з земельної ділянки площею 2,4263 га, яка розташована в с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер якої 0520688906040090002, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 411879, та належить товариству з обмеженою з відповідальністю "Дюк-01", на земельну ділянку площею 2,4261 га, яка розташована в с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер якої 520688906040090017, державний акт на право власності на земельну ділянку № 014652, та належить ОСОБА_7 було прийняте рішення "надати повноваження генеральному директору товариства ОСОБА_8 на підписання договору про внесення змін до кредитного договору № 03/КВ-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 26.02.2007 року у разі проведення заміни предмета іпотеки", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд"№ 4 від 09.09.2008 року.

19.11.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" (позичальник) укладено договір № 8 про внесення змін до кредитного договору № 03/КВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 26.02.2007 року (із внесеними змінами та доповненнями), відповідно до змісту якого, сторони домовились, що з 01.11.2008 року процентна ставка згідно кредитного договору № 03/КВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті валюті) від 26.02.2007 року (із внесеними змінами та доповненнями) становить 15% річних, а також сторони домовились викласти п. 4.6 кредитного договору в редакції, яка передбачає, що у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4 договору кредиту проценти з розрахунку 25% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладений між сторонами договір № 8 про внесення змін до кредитного договору № 03/КВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 26.02.2007 року (із внесеними змінами та доповненнями) відповідає вимогами чинного законодавства, схвалено товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" шляхом прийняття його до виконання виходячи із отримання кредитних коштів та проведення за ним сплати процентів протягом тривалого часу, тоді як доказів, на підставі яких вказаний договір є таким, що підлягає визнанню судом недійсним позивачем не надано.

В абз. 2 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 року (v_111800-99) наголошено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Абзацем 1 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Згідно ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Заявник касаційної скарги стверджує, що відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" загальні збори учасників є вищим органом товариства, до виключної компетенції якого належать, зокрема визначення форм контролю за діяльністю генерального директора, затвердження правочинів на суму, що перевищує 50 000,00 грн., а також прийняття та здійснення платежів на суму, що перевищує 50 000, 00 грн. (в редакції статуту на дату укладення оскаржуваного договору № 8 від 19.11.2008 року).

Судами обох інстанцій не досліджено підстав набуття генеральним директором повноважень на укладення угод щодо затвердження правочинів, а також здійснення платежів на суму, яка перевищує 50 000,00 грн., а саме укладення угоди щодо збільшення процентної ставки згідно кредитного договору № 03/КВ-07 від 26.02.2007 року (зі змінами та доповненнями) з урахуванням положень статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд", зокрема розділу 9, яким визначено компетенцію органів управління та контролю товариства і порядок прийняття ними рішень.

На вказані обставини, незважаючи на те, що про них було зазначено в позовній заяві та апеляційній скарзі, суди обох інстанцій уваги не звернули та не надали їм належної правової оцінки.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до змісту протоколу № 4 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" від 09.09.2008 року (копія наявна в матеріалах) учасники товариства вирішили надати повноваження генеральному директору товариства позивача -ОСОБА_8 на підписання додаткових договорів (зокрема додаткового договору № 8) до кредитного договору № 03/КВ-07 від 26.02.2007 року та інших необхідних документів на умовах, запропонованих банком у зв'язку з виведенням з іпотеки земельної ділянки.

Проте, суди не дослідили оригінал вищезазначеного протоколу (т. 1, а.с. 157), яким передбачено іншу редакцію п. 4 щодо повноважень генерального директора, ніж викладена в оскаржуваних судових рішеннях.

Таким чином, суди обох інстанцій не перевірили, чи виносилось питання щодо збільшення процентної ставки до 15% загальними зборами учасників позивача, та чи приймалось відповідне рішення.

Вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного касаційна інстанція позбавлена можливості перевірити надані сторонами в якості доказів та заперечень матеріали та дати їм відповідну оцінку. Отже, за таких обставин прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.