головуючого Грейц К.В., суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на постанову від 19.06.2012 року Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/1044/12 господарського суду Львівської області за позовом Приватного підприємства "Укр-Петроль" до 1. Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" про стягнення 33868,63 грн. в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача-1: не з'явились Шевчишин І.З. (довіреність від 01.01.2012р. № НЮ-12) від відповідача-2: не з'явились

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Мороз Н.В.) від 10.05.2012 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Юрченко Я.О., судді -Данко Л.С., Гриців В.М.) від 19.06.2012 року, у справі № 5015/1044/12 позов задоволено частково; в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" в позові відмовлено; в решті вимог позов задоволено; стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на користь Приватного підприємства "Укр-Петроль" 33868,63 грн. вартості нестачі вантажу; 338,69 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати ухвалені по справі судові акти та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.с.114, 115, 155 Статуту залізниць України (457-98-п) , ст. 34 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт".

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Позивач та відповідач-2 не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-1, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позовну заяву подано Приватним підприємством "Укр-Петроль" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" про стягнення 33868,63 грн. вартості нестачі вантажу.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

26.08.2010 року між позивачем (користувач) та відповідачем-1 був укладений договір №343 про подачу та забирання вагонів при станції Володимир-Волинський Львівської залізниці, за яким здійснюється подача, розставляння на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить ВАТ "Володимир-Волинське підприємство "Родючість" і використовується користувачем на правах контрагента. Максимальна переробна спроможність вантажних пунктів вивантаження: нафтопродукти -7 вагонів - 2 год. (п.9).

30.09.2010 року між ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (постачальник) та ПП "Укр-Петроль" (покупець) був укладений договір №3555/2/218, за яким постачальник зобов'язався поставляти нафтопродукти (товар), а покупець -прийняти та оплатити його (п.1.1). Базис поставки FCA (франко-перевізник на естакаді наливу м. Кременчук) (п.3.1). Датою поставки вантажу залізницею вважається дата приймання вантажу до перевезення, вказана в залізничній накладній станції вантажовідправника (п.3.9). Постачальник вважається таким, що виконав свої обов'язки по поставці товару з моменту його передачі перевізникові. З цього моменту від постачальника до покупця переходить право власності на товар, а також усі ризики, пов'язані з втратою чи пошкодженням товару. Вантажовідправник не несе відповідальності за нестачу товару, яка виникла після його передачі транспортній організації. Вагою фактично поставленого товару вважається вага, зазначена у відвантажувальній документації (перевізних документах) (п.3.11). Приймання товару покупцем проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (z0805-08) (п.3.14). Якщо при прийманні товару буде виявлено невідповідність його кількості чи якості даним супровідних документів постачальника, покупець зобов'язаний викликати телеграмою представника постачальника для складання двостороннього акта приймання (п.3.15). Постачальник не несе відповідальності за нестачу товару в залізничних цистернах, що прибули без пломб вантажовідправника, з порушенням цілісності пломб відправника чи з порушенням цілісності самих цистерн. В такому випадку покупець пред'являє претензії безпосередньо перевізникові (п.3.18).

На виконання умов вказаного договору позивач виставив постачальнику заявку №472 від 08.11.2010 року, отримав рахунок на передоплату №93098780 від 08.11.2010 року (т.1 а.с.23) та провів його оплату. Вказаний документ підтверджує вартість нестачі вантажу відповідно до вимог ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України (457-98-п) .

На виконання умов договору №2570/10 від 01.07.1999 року, укладеного між ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" (виконавець) та ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта" (замовник), предметом якого є надання послуг по оформленню, прийманню, відвантаженню вантажів по договорам замовника з третіми особами по території України, ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта" уклало від свого імені договір перевезення нафтопродуктів у вагоно-цистерні № 74030164 з Південною залізницею. Факт укладення такого договору підтверджується залізничною накладною №43207219 від 12.11.2010р. та квитанцією про приймання вантажу № 43207219 від 12.11.2010 року.

12.11.2010 року ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта" (транзитний постачальник) відвантажив у вагоно-цистерні №74030164 позивачу бензин моторний (автомобільний неетильований (А-95 Energy)) масою нетто 53850 кг, з яких 74050 кг брутто та 20200 кг -тара, що підтверджується залізничною накладною №43207219. Вантаж завантажувався засобами відправника, маса вантажу визначена відправником, що зазначено в накладній і підтверджено підписом представника без участі залізниці. Належне виконання своїх обов'язків по відвантаженню товару по кількості підтверджується відомістю ЗПП від 12.11.2010 року, квитанціями зважування від 12.11.2010 року, відсутністю зауважень щодо кількості у перевізника.

У відповідності до календарного штемпеля на накладній, оформлення видачі вантажу проведено 18.11.2010 року. Відповідно до п.8 Правил видачі вантажів, датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

В графі 6 накладної № 43207219 відсутні відмітки про видачу вантажу вантажоодержувачу без перевірки в порядку ст.52 Статуту залізниць (457-98-п) (т.1 а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що приймання вантажу здійснювалось комісією позивача, створеною відповідно до наказу №18/11 від 18.11.2010 року "Про створення комісії для приймання нафтопродуктів по кількості", члени якої були уповноважені відповідними довіреностями. 18.11.2010 року після прибуття на станцію Володимир-Волинський вагоно-цистерни №74030164 та подання її на під'їзну колію нафтобази ПП "Укр-Петроль", позивач виявив нестачу вантажу в кількості 5235 кг, що підтверджується актом №18/11/10 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 18.11.2010 року. У відповідності до вказаного акта, вантаж був виданий станцією призначення 18.11.2010 року о 10:00, приймання вантажу розпочато о 12:30 год., але було зупинено у зв'язку з виявленою невідповідністю фактичної кількості вантажу даним, зазначеним у транспортному документі (накладній) та необхідністю виклику представника вантажовідправника для комісійного приймання бензину по кількості та складання двостороннього акта, що підтверджується, зокрема, наказом №19/11 від 18.11.2010 року "Про комісійне приймання нафтопродуктів по кількості". При цьому, за попереднім висновком цієї комісії, зазначеної в акті, вагоно-цистерна прибула в комерційному відношенні справна при цілісності пломб вантажовідправника без видимих слідів доступу до вантажу, причина нестачі не з'ясована. У цю ж дату, 18.11.2010 року був складений акт опломбування вагоно-цистерн, згідно із яким вказану цистерну було опломбовано ЗПУ№7416542 та скеровано відповідну телеграму вантажовідправнику в порядку, передбаченому п.3.15 договору №3555/2/218 від 30.09.2010 року. Крім того, 19.11.2010 року відповідачу 1 було скеровано лист №482 про нестачу товару та запрошення представника для участі у прийманні товару. Однак, відповідач 1 листом від 22.11.2010 року відмовив у направленні свого представника посилаючись на те, що видача вантажів, що прибули в справних цистернах зі справними пломбами відправника, проводиться залізницею без перевірки маси.

Проте, в касаційній скарзі відповідач 1 стверджує, що вагон зі спірним вантажем прибув на адресу позивача зі станції Кагамлицька Південної залізниці і був прийнятий без зауважень позивачем, у підтвердження чого покликається на пам'ятку про подавання вагонів, відомість плати за користування вагонами, дорожню відомість, з яких, на думку скаржника, вбачається, що спірний вантаж був переданий позивачу у 08.00 год. 18.11.2010 року, в цей же день порожні вагоно-цистерни були повернуті залізниці, тоді як відповідно до акту від 18.11.2010 року №18/11/10 приймання вантажу розпочато в 12.30 год. На підставі вищенаведеного відповідач 1 вважає, що позивачем порушено укладений між ПП "Укр-Петроль" та ДТГО "Львівська залізниця" договір від 26.08.2010 року № 343 та п.23 Правил видачі вантажів.

Наведені доводи відхилені судом, оскільки матеріалами кримінальної справи №13-058-11, порушеної слідчим відділом Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області, згідно з постановою від 05.03.2011 року по факту викрадення з залізничної цистерни №74030164 бензину моторного А-95, підтверджується, що вагоноцистерна №74030164 на момент огляду 22.11.2010 року знаходилася на під'їздній колії нафтобази ПП "Укр-Петроль", яка розташована по вул. Наталії Ужвій,5, в м. Володимир-Волинський, про що зафіксовано в протоколі огляду місця події від 22.11.2010 року та фототаблиці (т.1 а.с.121-124). Вказана цистерна була оглянута працівниками слідчого відділення в присутності представників вантажоодержувача і вантажовідправника за участю понятих. Відтак, за оцінкою суду вагоноцистерна №74030164 фізично не могла бути повернута залізниці після зливу 18.11.2010 року о 14 год. згідно з пам'яткою, так само, як і вагоно-цистерна №74927005, що також надійшла вантажоодержувачу 18.11.2010 року по залізничній накладній №43207217 і відкривалася в присутності комісії 22.11.2010 року.

Разом з тим, не приймається до уваги твердження скаржника про те, що згідно з вищеназваними документами (пам'яткою про подавання вагонів, відомістю плати за користування вагонами, дорожньою відомістю) вагоно-цистерна була поставлена під вивантаження 18.11.2010 року о 08.00 год., оскільки, як встановлено судами, згідно з Актом приймання нафтопродуктів за формою 5-НП №18/11/10 від 18.11.2010 року вантаж було поставлено під вивантаження о 10.00 год.

Судом встановлено, що комісія за участю позивача та вантажовідправника провела перевірку вантажу зі складанням Акта №754 від 22.11.2010 року приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, форма якого №5-НП затверджена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (z0805-08) .

Статтею 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 ГК України, визначено, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються не лише транспортними кодексами (статутами), а й іншими нормативно-правовими актами, а відтак, застосування позивачем у спірних правовідносинах норм Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (z0805-08) , яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України, є чинною та встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, є правомірним.

Доводи скаржника про те, що для комісійного приймання вантажу було викликано лише представника вантажовідправника та не повідомлено залізницю, є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, зокрема листом позивача №482 від 19.11.2010 року, яким було викликано залізницю для комісійного приймання вантажу та складання комерційного акту. Однак, як стверджує позивач, залізниця від його складання відмовилась, у зв'язку з чим приймання вантажу було проведено у відповідності до вимог вищеназваної Інструкції.

Як вбачається з Акта №754 від 22.11.2010 року приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю (Ф №5-НП), цистерна знаходилась на території, що охоронялась, опломбована ЗПУ отримувача. Наведеним спростовуються доводи відповідача 1 про недоведеність позивачем факту належної охорони вантажу після його отримання. Факт нестачі зазначеної кількості вантажу та його вартість сторони не заперечували. Належних доказів втрати вантажу вже під час перебування його в розпорядженні позивача суду не надано.

Зазначеним актом №754 від 22.11.2010 року було встановлено, що у вагоно-цистерні на одному з обмежувачів з'єднання планка-палець пошкоджено різьбу, що дозволяє припіднімати планку разом з тросом ЗПП, що в свою чергу дозволяє доступ до вантажу. ЗПУ№И177408 в районі отвору має сліди пошкодження у вигляді прогину планки-шайби, різкий перегин тросу, що свідчить на сторонній вплив на розтягування. Комісія прийшла до висновку, що втрата вантажу відбулась при його перевезенні залізницею.

Крім того, вказаним актом було констатовано, що вагоно-цистерна під час перевезення 14.11.2010 року була зважена на тензометричних вагах станції Дарниця Південно-Західної залізниці і було виявлено розбіжність 2900 кг, про що було складено акт загальної форми, який було відправлено з вагоном на станцію призначення. Відповідач 1 факт складання такого акту заперечив, посилається на те, що згідно із телеграмою СТГО "Південно-Західна залізниця" від 15.06.2011 року №150Ч, різні маси по тензометричних вагах станції Дарниці не підтверджено переваженням на статичних вагах, і що в залізничній накладній відсутня відмітка про складання такого акту. Однак, такі посилання не доведені суду у встановленому порядку належними доказами. Як вбачається з телеграми станції Дарниця від 15.11.2010 року 10:41 (т.1 а.с.32) 14.11.2010 року вагоно-цистерна була дійсно зважена, виявлена нестача, про що було складено акт 8190П. Ненадання відповідачем 1 зазначеного акта суду не спростовує змісту вказаної телеграми, а посилання на пізнішу телеграму не прийнято судами до уваги в світлі інших доказів у справі, оцінених в їх сукупності. З матеріалів справи вбачається, що незважаючи на неодноразові звернення з метою отримання вказаного акта, у т.ч. до Київської транспортної прокуратури, прокуратури Дарницького району м. Києва, такі вимоги виконані не були, що підтверджується листом ДТГО "Південно-Західна залізниця" №302 від 22.03.2011 року.

Висновки, викладені у акті №754 від 22.11.2010 року форми №5-НП, підтверджені актом експертизи №В-1768 від 22.11.2010 року Волинської торгово-промислової палати, яким встановлено, що різниця в кількості отриманого вантажу в сторону зменшення порівняно з даними, вказаними в залізничній накладній, становить 4593 кг.

Акт експертизи та акт форми №5-НП мають статус приймального акту по кількості, та відповідно до вимог ст. 34 ГПК України є належними та допустимими доказами у справі.

Згідно з ст.52 Статуту залізниць України (457-98-п) , на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

За оцінкою судів із змісту комісійного акта форми №5-НП та акта експертизи вбачається наявність пошкоджень цистерни та пломб, що дозволяли доступ до вантажу. Аналогічне положення міститься в п.12 Правил видачі вантажів. Та обставина, що цей факт не був зауважений відповідачем 1 та позивачем при прибутті цистерни, не впливає на зазначений вище обов'язок відповідача 1 здійснити перевірку маси. Більше того, позивач письмово повідомляв відповідача 1 про виявлену обставину. Невиконання відповідачем 1 свого обов'язку по перевірці маси вантажу, який прибув у пошкодженій вагоно-цистерні не може тягнути за собою негативних для позивача наслідків.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України (457-98-п) відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із ст.129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Пунктами 1, 2, 4, 5, 10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334 (z0565-02) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855 (z0567-02) , передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти або акти загальної форми. Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера, акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю, акти про пошкодження вагона або контейнера та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу. Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. Однак, у разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби. Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Касаційна інстанція погоджується з тим, що залізниця у спірних правовідносинах була зобов'язана скласти комерційний акт, однак, такого обов'язку не виконала. Та обставина, що комерційний акт не був складений, не зважаючи на наявність для цього підстави, не спростовує факту нестачі вантажу та причин такої нестачі.

Стосовно доводів відповідача 1 про відсутність скарг на відмову залізниці у комісійному прийманні вантажу, то такі не заслуговують на увагу, оскільки відповідь на лист №482 від 19.11.2010 року позивач отримав 22.11.2010 року вже після закінчення приймання вантажу.

А відтак, судами правомірно відхилено доводи відповідача 1 про те, що обставина відсутності комерційного акта є беззаперечним свідченням відсутності вини залізниці у нестачі перевезеного вантажу.

При цьому, відповідно до п.31 Правил видачі вантажів, про видачу вантажу станція на вимогу одержувача зобов'язана зробити в накладній відмітку такого змісту: у разі виявлення недостачі чи надлишку маси, які не перевищують норми, - зазначається фактично виявлена маса вантажу в кг; у разі оформлення наслідків перевірки вантажу комерційним актом - зазначається про що складено акт, номер та дата його складання; при видачі вантажу без перевірки: для вантажів, які прибули в критому вагоні (контейнері) за пломбами (ЗПП) відправника (порту, експедитора), - зазначається про прибуття вагона (контейнера) за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки згідно із статтею 52 Статуту залізниць (457-98-п) . Зі змісту накладної вбачається, що жодна з таких відміток залізницею проставлена не була.

Як уже зазначало вище, приймання вантажу було здійснено та оформлено у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (z0805-08) .

Згідно з п.5.2.8 вказаної Інструкції, у разі встановлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника, яка після списання природних втрат перевищує граничнодопустиме відхилення між результатами вимірювання маси нафти та нафтопродуктів вантажовідправником і вантажоодержувачем (якщо це обумовлено умовами договору), матеріально відповідальна особа припиняє їх приймання і негайно повідомляє про це керівника свого підприємства. При цьому матеріально-відповідальна особа має забезпечити зберігання кількості одержаної нафти або нафтопродуктів, а також ужити заходів, що унеможливлюють погіршення їх якості. Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП, якщо інше не передбачено умовами договору. Матеріалами справи підтверджується дотримання цих положень.

Згідно з п.п.110, 111 Статуту залізниць України (457-98-п) залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення; недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача; недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси; зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами; втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Однак, наявності обставин, передбачених п.111 Статуту залізниць України (457-98-п) , за яких залізниця звільняється від відповідальності за втрату чи нестачу вантажу, з матеріалів справи не вбачається, вони не були доведені відповідачем 1 у встановленому порядку належними доказами.

Відтак, згідно з п.п.113, 114 Статуту залізниць України (457-98-п) , за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Доказів порушення своїх зобов'язань відповідачем 2 суду не надано.