головуючого Удовиченка О.С., суддів Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" на постанову та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року господарського суду міста Києва від 26 квітня 2012 року у справі господарського суду № 5011-50/2678-2012 міста Києва за заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс" про визнання банкрутом в судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Градострой" Стаднік О.А.ТОВ "Градострой-Сервіс" Земницький Д.П.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.03.2012 порушено провадження у справі, призначено розпорядником майна ТОВ "Градострой-сервіс" арбітражного керуючого Вівсяника А.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.04.2012 (суддя Головатюк Л.Д.) припинено провадження у справі на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України, дію мораторію припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 (колегія суддів: Пантелієнко В.О., Гарник Л.Л., Доманська М.Л.) ухвалу господарського суду м. Києва від 26.04.2012 залишено без змін.

ТОВ "Градострой" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду м. Києва від 26.04.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 скасувати, передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального т а процесуального права, зокрема: ст. 40 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 34, 79 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Згідно з ч. 3 ст. 6 вказаного Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Згідно з ч. 11 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство і за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього Закону.

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З матеріалів справи вбачається, що кредитор звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки ТОВ "Градострой-сервіс" неспроможне сплатити борг у сумі 4 312 954,75 грн. протягом трьох місяців після встановленого для його сплати строку. Заборгованість боржника перед кредитором у розмірі 4 312 954,75 грн. підтверджено судовим рішенням - постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 у справі № 2/138-31/74 про розірвання договору та повернення коштів. Заявник у встановленому порядку звернувся до виконавчої служби щодо стягнення з боржника заборгованості.

Судами встановлено, що ТОВ "Градострой-сервіс" зверталося до ТОВ "Градострой" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог (заява вих. № 62 від 21.03.2012.). Заборгованість у ТОВ "Градострой" у розмірі 5 800 000,00 грн. підтверджена договором відступлення права вимоги № 02/03-1 від 02.03.2012, укладеного між Крупенком В.А. та ТОВ "Градострой - сервіс". За умовами цього договору ТОВ "Градострой-сервіс" отримує право вимагати від ТОВ "Градострой" належного виконання зобов'язання в частині сплати 5 800 000,00 грн. основної заборгованості за продані корпоративні права, а також право вимагати сплати нарахованих на цю суму процентів, неустойки, інфляційних витрат та відшкодування збитків.

Судами встановлено, що згідно Статуту ТОВ "Градострой", в редакції, затвердженій 22.12.2005 та зареєстрованій 16.06.2006, Крупенко В.А. був учасником цього товариства, частка якого згідно п. 6.2. Статуту складала 10% статутного капіталу. В подальшому, 22.12.2006 Крупенко В.А. подав ТОВ "Градострой" заяву про вихід зі складу учасників Товариства. Між Крупенком В.А. та ТОВ "Градострой" 10.01.2007 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав. Цей договір 11.10.2007 викладено в новій редакції. Станом на час укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав від 10.01.2007 Крупенко В.А. заявив про свій вихід, але на момент укладання договору був учасником ТОВ "Градострой" і мав право продавати свою частку. ТОВ "Градострой" не виплачувало Крупенку В.А. вартість майна Товариства та дивіденди за 2006-2007 роки, пропорційні його частці, які необхідно робити при виході.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір купівлі-продажу корпоративних прав не визнано недійсним, в силу ст. 204 ЦК України, він є правомірним та таким, що підлягає виконанню. Окрім цього, цей договір підписано Власовим В.В., який є керівником ініціюючого кредитора і в даний час.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно з частиною 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішення суду.

Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між кредитором та боржником існують грошові вимоги, що є юридично однорідними, які й були предметом зустрічного зарахування. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не містить прямої заборони щодо можливості погашення вимог кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог.

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду м. Києва про правомірність припинення провадження у справі.

Доводи заявника касаційної скарги щодо відсутності права Крупенка В.А. укладати договір купівлі-продажу корпоративних прав та про нікчемність цього договору, не приймаються до уваги колегіє суддів, оскільки зводяться до переоцінки доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 та ухвала господарського суду міста Києва 26.04.2012 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.