Головуючого судді Яценко О.В. суддів Корсака В.А., Данилової Т.Б. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "7 футов" на постанову та рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 р. господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2012р.у справі № 37/5005/16268/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "7 футов" про зміну договору оренди землі

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачане з'явився- відповідача Різник С.Г.- прокуратури Рудак О.В.

В листопаді 2011 року Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "7 футов" в якому просило внести зміни до п. 4.1. договору оренди землі від 06.11.2007р. (з урахуванням уточнень позовних вимог, а.с.19).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2012 року (суддя Кеся Н.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2012р. (головуючий Верхогляд Т.А., судді Білецька Л.М., Євстигнеєв Ю.В.) у справі № 37/5005/16268/2011 позов задоволено. Внесено зміни до п.4.1. договору оренди землі від 06.11.2007р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "7 футов", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2586, державна реєстрація якого відбулась 21.01.08р. за № 040810400017 та викладено його в такій редакції: " 4.1. Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України (2755-17) ". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "7 футов" на користь державного бюджету Одержувач: Управління Держказначейства у Жовтневому районі м.Дніпропетровська судовий збір в сумі 941 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "7 футов" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на приписи ст.ст. 1, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 651, 652, 628, 638 Цивільного кодексу України, 180 Господарського кодексу України (436-15) .

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслав відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 03.09.2012 р. склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: Яценко О.В. -головуючий, судді Корсак В.А., Данилова Т.Б. для розгляду справи № 37/5005/16268/2011 господарського суду Дніпропетровської області.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 06.11.2007 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець; позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "7 футов" (орендар; відповідач у справі), укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,9254 га., відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою; Комсомольський острів, 18 (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:305:0091 (п. 1.1. договору).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 19.09.07р. за № 178/19 (п. 1.3. договору). Відповідно до п. 4.1. вказаного договору встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1,5 (одна ціла і п'ять десятих) відсотка її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 4.8. договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, змін у цільовому використанні земельної ділянки, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Предметом даного судового спору є вимога Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про внесення змін до п. 4.1. договору оренди землі від 06.11.2007р., яка мотивована необхідністю приведення діючого договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства. В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на ст. 144 Конституції України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 632, ст.ст. 651- 654 Цивільного кодексу України та рішення Дніпропетровської міської ради №39/35 від 06.08.2008р., № 216/8 від 02.02.2011р.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного вказаною нормою зазначеного Кодексу.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 06.12.2010 у справі №2-1/10068-2008.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, з метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України (2768-14) , Податковим кодексом України (2755-17) та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства". Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення.

Відповідне повідомлення про встановлення розміру річної орендної плати, відповідно до рішення міської ради № 216/8 від 02.02.2011 р., та приведення укладених договорів до вимог чинного законодавства було опубліковане в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради газеті "Наше місто" від 22.02.2011р. із зазначенням необхідності звернутися до міської ради для вирішення питання щодо приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства.

Здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність розміру, встановленому законом як на момент виникнення спору між сторонами, так і на момент його вирішення судами, а відтак і наявність у позивача права вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Між тим, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є передчасними, оскільки судами при прийнятті рішень не надано правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення для правильного вирішення цього спору.

Так, частиною 3 статті 15 Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.1998р. (із змінами і доповненнями) передбачено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ). Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі (ч. 3 ст. 22 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 288 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями) визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

5.1. не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

288.5.2. не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином Закон України "Про оренду землі" (161-14) (статті 21 та 22), а також Податковий Кодекс України (стаття 288) чітко визначають, що орендна плата за землю це платіж, розмір якого встановлюється в договорі, в даному випадку в грошовій формі.

Судами попередніх інстанцій не враховано вищенаведених вимог закону та не надано правової оцінки тій обставині, що запропонована прокурором редакція п.4.1 договору не визначає конкретного розміру платежу в грошовій формі. Натомість, в запропонованій редакції встановлено лише порядок визначення граничної мінімальної межі орендної плати.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідають.

Касаційна інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Відповідно до п. 3 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "7 футов" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2012р. у справі № 37/5005/16268/2011 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.