головуючого суддів: Є.Борденюк, І. Вовка, І. Кондратової, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудремонт" на постанову від 26.06.2012 р. Донецького апеляційного господарського судуу справі № 5006/14/44/2012 за позовом Костянтинівського державного хімічного заводу до товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудремонт" про стягнення 63 832,90 грн. В судове засідання представники сторін не з'явились Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Костянтинівський державний хімічний завод звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудремонт" заборгованості в сумі 63832,90 грн., у тому числі основний борг за поставлену продукцію в сумі 45484,56 грн., поточна заборгованість в сумі 3 169,08 грн., пеня за період з 04.10.2010 по 04.04.2011 в сумі 8902,95 грн., штраф в сумі 3405,75 грн. та інфляційні нарахування з жовтня 2010 року по листопад 2011 року в сумі 2870,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані таким.

27.09.2010 відповідач листом № 522 звернувся до позивача з клопотанням про відвантаження однієї цистерни сірчаної кислоти технічної у кількості 60,0 тон.

Згідно з видатковою накладною № 1555 від 03.10.2010, квитанції про приймання вантажу № 52750213 від 03.10.2010 позивач відвантажив товар: сірчана кислота (технічна, 1-й гатунок -93,40%) в кількості 62,204 тони на загальну суму у розмірі 45484 грн. 56 коп., яка була отримана відповідачем. Відповідач отриманий товар не оплатив.

Позивач 25.10.2011 направив на адресу відповідача претензію № 1/6, однак останній залишив її без відповіді та виконання, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Також позивач, звертаючись до суду, просив стягнути з відповідача на його користь поточну заборгованість у розмірі 3169 грн. 08 коп. з посиланням на видаткову накладну № КХ-22005 від 31.01.08 р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2012 (суддя Г.Левшина), яке залишене без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2012 (колегія суддів: Г.Діброва, К.Бойченко, Л.Чернота), позов задоволений частково в сумі 45530,05 грн., у тому числі основний борг в сумі 45484,56 грн. та інфляційні в сумі 45,49 грн.; у задоволенні решти позовних вимог Костянтинівського державного хімічного заводу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудремонт" відмовлено з огляду на таке.

В матеріалах справи є наявними видаткова накладна № 1555 від 03.10.2010 та квитанція про приймання вантажу № 52750213 від 03.10.2010, які свідчать про виконання позивачем замовлення відповідача в частині відвантаження йому товару: сірчана кислота (технічна, 1-й гатунок -93,40%) в кількості 62,204 тони на загальну суму у розмірі 45484 грн. 56 коп. Факт прийняття спірного товару підтверджено самим відповідачем (а.с. 35) та не спростовано належними засобами доказування.

Оскільки сторони не узгодили певного строку оплати відповідачем вартості отриманої від позивача сірчаної кислоти, то за приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи є наявною вимога, а саме претензія №1/6 від 25.10.2011, що була направлена на адресу відповідача 25.10.2011, що останнім не спростовано.

Щодо відмови у задоволені вимоги позивача про присудження до стягнення поточної заборгованість у розмірі 3169,08 грн. з посиланням на видаткову накладну № КХ-22005 від 31.01.2008, суд зазначив таке. Оскільки наявні у накладній підписи не підтверджують приналежність їх саме представникам підприємств сторін через відсутність відомостей щодо осіб, які їх здійснили та відсутність печаток підприємств сторін. Крім того, підставою для постачання товару за вказаною накладною визначено -договір від 03.12.2007 №08-02, тоді як позивач у своєму позові не визначив в якості підстави такий договір.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період з 04.10.2010 по 04.04.2011 у розмірі 8902 грн. 95 коп. та штраф у розмірі 3405 грн. 75 коп., посилаючись на норми ст. 231, 232 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судами попередніх інстанцій відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 8902 грн. 95 коп. та штрафу у розмірі 3405 грн. 75 коп., оскільки застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абзацем 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України можливо тільки при сукупності відповідних умов, а саме: якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання саме негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношення розмір штрафу.

У даному випадку заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в грошовому вигляді, у відповідача перед позивачем існує саме грошове зобов'язання, яке не виконано в строк за нормами ст. 530 Цивільного кодексу України після направлення відповідачу претензії, тому у позивача відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України в зв'язку з відсутністю сукупності умов, передбачених чинним законодавством України. До того ж відсутні підстави застосовувати до відповідача і штрафну відповідальність у вигляді пені, обов'язковою умовою чого є письмова форма домовленості сторін в частині її застосування як способу забезпечення умов договору та міри відповідальності за прострочку виконання договірного зобов'язання. Оскільки в даному випадку між сторонами склалися не договірні, а фактичні взаємовідносини з відвантаження товару на замовлення покупця, то і неправомірно позивачем нарахована пеня.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні за період з жовтня 2010 року по листопад 2011 року у розмірі 2870 грн. 56 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд частково стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні лише у розмірі 45 грн. 49 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України за листопад 2011 року, оскільки порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати позивачу вартості поставленого товару на суму 45484 грн. 56 коп. розпочалося з 06.11.2011.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач просить рішення та постанову у справі скасувати, провадження у справі припинити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неповне встановлення обставин справи, зокрема зазначає, що має зобов'язання перед позивачем в розмірі 45484,56 грн. прийняті в добровільному порядку, а сума інфляції та судовий збір стягнуті незаконно.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Видаткова накладна, виписана з боку продавця, та залізнична квитанція про приймання вантажу є документами, що підтверджують укладення між сторонами договору купівлі-продажу (поставки) у спрощений спосіб.

Згідно з доданою до матеріалів справи видатковою накладною №1555 від 03.10.2010, квитанцією про приймання вантажу №52750213 від 03.10.2010 позивачем відвантажений товар на адресу відповідача: сірчана кислота (технічна, 1-й гатунок 93,40%) в кількості 62,204 тони на загальну суму 45484,56 грн.

Враховуючи те, що відповідач відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу боргу за отриманий товар, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань.

А отже є помилковим твердження відповідача про неправомірне присудження до стягнення з нього на користь позивача суми інфляції та судового збору, оскільки зобов'язання перед позивачем в розмірі 45484,56 грн. прийняті в добровільному порядку.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають матеріалам справи, встановленим фактичним обставинам справи на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів та зроблені у відповідності до норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.